Без годинників, ностальгії та керівників: 10 лайфхаків від Стівена Кові
Бабкін Сергій
14.05.2018
Книжка «12 важелів успіху» є своєрідним фундаментом для знайомства з ідеями та методами, втілюваними американським професором та підприємцем Стівеном Кові. Співзасновник глобальної корпорації «Franklin Covey Company» ділиться власним поглядом на організацію робочого процесу, механізми досягнення взаємовигідної співпраці, вдосконалення внутрішнього світу, щоб, зрештою, кожен із нас зміг наблизитися до «головної величі». 10 порад науковця покликані допомогти в цьому.
Позбавтеся секретів свого таємного життя. Стівен Кові вважає, що життя кожної людини слід розглядати в трьох вимірах: приватне, суспільне і таємне. Якраз останнє впливає і формує основні механізми поведінки в двох перших. Тому, розкривши для самого себе всі грані життя таємного, ми отримуємо можливість ефективніше розуміти і вдосконалюватися в суспільному та особистому.
Робіть ставку на концепцію «виграш-виграш». Успішність більшості бізнес-моделей залежить від того, якої концепції та місії притримуються її засновники від самого початку. Найбільш ефективною, на думку професора Кові, є модель «виграш-виграш», спрямована на забезпечення рівних можливостей для досягнення успіху у всіх учасників ділових стосунків. Інколи для її реалізації одному з гравців доводиться йти на самопожертву заради блага іншого, але в ширшій перспективі будь-яка минула поступка примножується і не змушує довго чекати на результат.
Не дозволяй ностальгії бути деструктивною чи руйнівною. Надмірна увага до минулого здатна зашкодити реалізації майбутніх планів навіть більше, ніж окремі помилки чи неточності, допущені при втіленні цих планів. Ностальгія заважає концентрації на поставлених цілях, адже ми «багато думаємо про те, що є або було, недостатньо думаючи про те, що може бути. Це нагадує спробу їхати вперед, дивлячись у дзеркало заднього виду».
Не дозволяйте собі перетворитися на «професійну жертву». Страх перед відповідальністю за власні вчинки, слова та думки спричиняє загрозу перетворитися на постійну жертву. Люди, котрі не здатні брати на себе відповідальність, схильні шукати раціональних (із їхньої точки зору) пояснень власних дій. Зрештою, навіть вибачаючись та формально визнаючи провину, поведінка «професійної жертви» лишається незмінною, що значно підриває довіру до неї з боку оточуючих.
Припиніть керуватися гаслом «А що мені за це буде?». Адже це питання перетворює будь-які види взаємин на бажання «нагрітися» коштом іншого. У родинних, бізнесі чи стосунках у колективі, люди, котрі керуються принципами взаємності та чесності одне з одним, найчастіше досягають успіху. Стівен Кові радить керуватися принципом, що «в житті немає виграшу, якщо інші теж не виграють».
Перетворіть свій годинник на компас. Згідно з традиційним способом мислення, годинник дозволяє раціоналізувати наш день, зберегти час або ж забезпечити можливість відпочинку. Проте в далекоглядній перспективі успіху досягають керівники (навіть керівники власного життя), котрі відмовилися від годинника на користь компаса. Оскільки відмова від, здавалося б, термінових, але другорядних справ, на користь заявленим пріоритетам значно ефективніша. «Годинник може показати вам, коли відбудеться зустріч, але він не скаже, чи варто туди йти», — лаконічно резюмує автор.
Звикніть до тижневого органайзера. Ми схильні планувати справи тільки на наступний день. Відповідно, щодня втілюємо лише ті завдання, що задумали зі вчора. Розробляючи план не на день, а на тиждень, люди отримують значно більше можливостей для творчої свободи, адже позбавляються «терору тиранії терміновості».
Організуйте «особистий університет». Слідом за Адамом Смітом та Генрі Фордом, Стівен Кові наголошує на важливості безперервного навчання. Так, дослідник пропонує розробити для себе щось на кшталт власного університету, який варто заповнити класичною літературою, виданнями та сайтами, які забезпечують поглиблений аналіз гуманітарних, економічних і політичних процесів, та ресурсами на зразок TEDtalksй MOOCs. Адже від ґрунтовності ваших знань напряму залежить ваша безпека.
Від керування до лідерства. На перший погляд може здатися, що ці поняття є синонімічними, проте це не завжди відповідає дійсності. Керівник повсякчас обмежує творчий потенціал підлеглих, адже вважає, що вивільнення ідей неодмінно несе загрозу його владі. Тому, замість розвивати чийсь потенціал, владному керівникові завжди простіше клонувати самого себе. Натомість лідери здатні трансформувати креатив власної команди для більш ефективного виконання поставлених завдань, із меншою шкодою для індивідуальності та іншості.
Лишайтеся принципо центричними. Час, в який нам випало жити, продукує надто швидкі зміни. Як наслідок, змінюємося ми і наше оточення. Людині, а то й цілим народам, в окремі історичні моменти випадає «рухатися тонкою гранню між дуже високими надіями та очікуваннями», а з іншого боку – між «страхами і тривогами». За Стівеном Кові, саме наші роками плекані принципи дозволяють відчувати цю грань та вміло маневрувати від однієї крайності до іншої. І, наостанок, не забувайте, що плоди будь-якого дерева проростають саме із коріння і ніколи навпаки.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно