«Арка Карпат» Богдана Ославського, або Як книжка надихає зібрати наплічник

Книга Богдана Ославського «Арка Карпат» надихає на подорожі. На одну велику подорож через усі Карпати, чи на одну маленьку — вилізти на найближчий пагорб у своєму місті.

Але в мандри хочеться. Хоча книжка теж мандрівка, бо скільки тут нових міст, сіл, скільки назв гірських хребтів. Пам’ятаю, як у школі важко було уявити, що таке гірський хребет і де він на контурній карті. А ось вони — один, другий, третій. Дивишся на мапу згори, а десь там, поміж тими хребтами, йдуть люди. Чи їх теж свого часу на мандри надихнула якась книга?

Колись мене захоплювали книги про подорожі. Коли ти студентка, тобі завжди хочеться подорожувати. І ти багато про це читаєш, вгризаєшся зубами в кожну книгу про мандри. Тобі цікаво, що змушує людей відриватися від своїх домівок, виходити зранку і йти/їхати кудись, а ще десь глибоко всередині ти теж хочеш повторити ці шляхи, ну кому ж не хочеться як Павло Стех проїхати всю Україну в електричках. Це вже пізніше книги про подорожі раптово змінюються на інформаційні буклети про зручні готелі, про кавʼярні з доброю кавою, про розміри багажу в лоукості. Я не знаю, коли відбулися ці зміни, але десь і там залишилася цікавість до книг про подорожі.

А раніше біля ліжка й у телефоні лежали стопки таких книжок. Памʼятаю одну книгу, яка була в топах — «Мистецтво подорожувати» Алена де Боттона, де він багато роздумує про подорожі, і ще була книга «В дикій глушині» Джона Кракауера, хоча вона не так про подорожі, як про виживання. Спочатку я навіть дивилася фільм Шона Пена, який він зняв на основі цієї книги, хто його бачив, той, певно, зрозуміє моє здивування кінцем фільму. А книга Андрія Любки «В пошуках варварів», признайтеся, кому теж захотілося проїхати Балканами після неї. А «Мрія про Антарктиду» Маркіяна Прохаська!

А потім ще трапилась «Арка Карпат» Богдана Ославського. І перше, що я написала близькій людині, коли дочитала книжку: «Купимо собі файний намет?». Бо намет має бути хороший і зручний, а головне легкий. Перше правило, яке я винесла з прочитаного. Однак точно не останнє. Окрім того, що ти читаєш книгу як щоденник, у ній можна зібрати багато порад та застережень, якщо все ж зберешся в таку велику подорож і захочеш вижити. Яке має бути взуття, одяг, наплічник, їжа, скільки це все має важити, щоби не перевантажувати себе. Богдан Ославський розпочинав підготовку більше, ніж за рік, тому ще одна річ, яку я винесла, — подорож у три місяці не може розпочатися завтра. Над нею треба добряче подумати й підготуватися.

Вирісши в Прикарпатті, для мене гори завжди були трохи таємницею та небезпекою. Повертаючись додому пізно ввечері чи вночі наодинці я завжди намагалася не дивитися в цю темінь, яка нависала над тобою. Тому коли слухала історії своїх знайомих про те, як вони наодинці ходять горами, а ще в несприятливу погоду, тобто сніг, а ще бачили ведмедів, а ще блукали, а ще виходили на гурт людей, де гучно грала музика, а коли відходили на декілька метрів, музики ніякої не було (привіт численним містичним історіям), я, щоправда, не могла зрозуміти, що змушує/мотивує/надихає людей подорожувати наодинці. Ескапізм, бажання побути із собою, змінити атмосферу, знайти себе?

Коли Богдан Ославський знайшов собі компаньйона для Карпат, я щиро раділа, а коли вони розійшлися, щиро непокоїлась. Одразу згадувалися наймістичніші історії, які розповідають у великих компаніях біля вогню, і найгірші сценарії, особливо, коли Богдан знайшов по дорозі якусь річ свого компаньйона. Але, напевно, гори лякають тільки тоді, коли нависають над нами, а коли ти на їхній вершині, йдеш із вивернутою ногою і тебе хвилюють більше собаки, аніж ведмеді, то все по-іншому.

Окрім того, що Богдан Ославський мандрує Карпатами, і розповідає нам про кожну свою зупинку, села, міста, містечка, прихистки десь у горах для туристів, також неабияк цікавою цю книгу роблять історії, які згадує автор у дорозі (чи вже вдома за компʼютером), а ще люди. Мандрівка то наодинці, але про скількох людей ми там дізнаємося. Одним словом, Богдан Ославський написав книгу, розповів історію, а нам тільки залишається планувати подорож.