«Казки для Місяця. Чарівниця-нічниця» — зустрічайте нову книгу Оксани Були

У «Видавництві Старого Лева» вийшла друком нова книжка-картинка Оксани Були «Казки для Місяця. Чарівниця-нічниця». Оксана Була — авторка, ілюстраторка і художниця відома завдяки своїм дивовижним істотам туконі та книжкам-картинкам «Ведмідь не хоче спати», «Зубр шукає гніздо», «День народження ялинки», «Туконі – мешканець лісу», «Вересова міль», а також безлічі ілюстрацій, які художниця створила для багатьох історій «Видавництва Старого Лева».

«Казки для Місяця. Чарівниця-нічниця» — це тепла та затишна ілюстрована історія, героями якої стали міль Чарівниця-нічниця та інші лісові мешканці. Це історія про ніч і її чари, про зірки. Про відповідальну роботу, відчай, вчасні і невчасні поради, про допомогу без розрахунку на відплату.

 

А ось що розповідає сама Оксана Була про цю книжку:

«Чарівниця-Нічниця» — не продовження «Вересової молі».

Це самостійна історія, яка, втім, має зв’язок із її героями. 

Одного разу друзі Сірої Молі, Сич і Кажан, знайшли в бабусі Сови книжку «Казки для Місяця», і «Чарівниця-Нічниця» — одна з них. Адже мешканці туконі-лісу також читають історії, сперечаються про назви сузір’їв і по-різному бачать світ залежно від того, чи вони «денні» чи «нічні» звірята. Ще під час виходу «Вересової молі» юна читачка запитала, чи можна почитати книжку, яку читають молі на титульній сторінці. Тепер можна, принаймні одну з історій.

 

Про оформлення книги:

Оформлення «Казок для місяця» трохи відрізняється від інших туконі-книжок. Обкладинка прикрашена фольгою і, плануючи тиснення, я думала про дитячі книжки золотої доби (кін XIX - поч XX ст). Книжки тоді мали справді казковий вигляд, літератори полювали за народним фольклором, а обкладинки відображали зміст у вигляді золотих чи срібних візерунків з рослинами, зірками і місяцем. 

  

Про що книга «Казки для місяця. Чарівниця-Нічниця»:

Колись давно зірки на небі не зʼявлялись самі. Щовечора їх потрібно було викладати на небі, а щоранку — збирати. І всю цю роботу виконувала одна-єдина особа — міль Чарівниця-Нічниця.

Спочатку це було просто, адже у давньому світі зимові і літні ночі тривали однаково. Але раптом без будь-якого попередження, світ змінився. Зимові ночі видовжились, а літні скоротились. І хоч якою вправною із зірками була Чарівниця-Нічниця, вона почала їх губити. Шукати загублене чи порядкувати з тим, що залишилось? Перед міллю постає купа проблем, і чим далі, тим ясніше вона розуміє, що не може розвʼязати їх усі.

Як і багатьом героям давніх казок, молі Нічниці, потрібно буде розгадати загадку. 

 

Мрія про зоряне небо:

Ось один дивний епізод, що стався зі мною за час війни.

Був момент, коли я багато часу проводила у сховищах, а одного вечора після оголошення тривоги опинилась надворі. Я побачила в небі яскраву точку і злякалась. І цей страх струсонув мене швидше, ніж я встигла подумати — це Юпітер, зірка! Не ракета! Яка дурниця, злякатись яскравої зірки…

Бабуся колись мені сказала, що в нічному небі живе Велика Ведмедиця. З того часу я бачу нічне небо як домівку чарівних зоряних звірят.

Як це потворно, коли улюблене нічне небо раптом ворог забирає собі, населяючи його страхом.

Я не хочу бачити небо таким. 

Небо — це територія друзів, що захищають наші зірки і нас, щоб ми на них дивились.