Мріяти. Вірити. Любити: на основі книги «Тамдевін. Бора» Галини Вдовиченко

Деяким людським спільнотам варто повчитися у вовків:їхня відданість співтовариству викликає повагу. Вовк готовий не лише захищати своїх, він піклується про молодших родичів і має сильніші, ніж у людей, заборони на вбивство собі подібних…Ніколи вбивство вовка вовком не було безглуздим…

Книга «Тамдевін. Бора» чудової талановитої української письменниці Галини Вдовиченко вже стала класикою сучасної прози. Входять до книги дві окремі історії, кожна з яких про те, як важливо в гамірному місті розгледіти свою споріднену душу. А також врешті-решт себе і свій внутрішній голос почути, а разом із тим навчитися заново вірити, мріяти й любити.

«-А хто найбагатший?

-Той, хто не має нескінченних бажань

-А хто найбідніший?

-Захланний»

«Тамдевін» побудований на двох основних героях: жінка Анна, яка у вічній гонитві в місті втрачає щось дуже важливе та чоловік Юрко, який тікає від зради дружини до лісу Добромиля і живе в наближених до справжніх умовах із трьома вовченятами. Легко й напрочуд майстерно авторкою описані характери персонажів, їхні внутрішні стани, а також думки і висновки.

«У місті майже всі втратили здорові людські інстинкти і потреби-які не візьми: батьківства, відчуття дому, сімейної єдності…До брата приїжджаю-лишенько! Усі бігають, ніхто ні з ким не розмовляє. Хіба от: «Коли будеш? Хліба купи». Або: «Що у школі? Щоб о десятій був удома!». Ніхто ні з ким по-справжньому не спілкується, бо часу на це не мають…І головний інстинкт-самозбереження. Люди живуть, ніби вони тут головні й усе вирішують…Гроші від головних негараздів не захистять…»

І поки Анна втікає від галасливого міста до подруги в гори, там же, у Карпатах, з’являється Юрко, що втікає від свого життя і водночас по роботі досліджує життя вовків, хоче стати людиної зі зграї.

«Найкровожерливіша істота на землі-людина. І нелише тому, що людина вбиває людину. Ми впевнено знищуємо власну домівку, самі копаємо могилу. Люди живуть, втративши природний механізм збереження роду. Нам здається, що хтось інший, набагато впливовіший, повинен дбати про збереження природи, а кожен із нас змушений лише приймати результат. І ми споживаємо, без міри споживаємо, споживаємо-руйнуючи все довкола»

Одного разу долі головних героїв історії «Тамдевін» перетнуться і вже ніколи не розірвуться нитки, що їх поєднають.

А ось історія «Бора» є вже більш легкою та не менш надихаючою і глибокою. В основі твору героїня Христина Бора, яка отримує дім у спадок від незнайомця. Та чи від такого вже й незнайомця?… Із часом дівчина розуміє, що це подарунок від її давнього кохання дитинства, а саме чоловіка Володі, який був дуже закоханий у Бору. Він мріяв назвати віллу ім’ям Христини, а також про дитячі кімнати та великий круглий стіл у кімнаті з каміном… Далі у творі з’являються багато інших персонажів, кожен із яких розкриватиме свій сенс у ході розвитку історії. Та найголовнішим завданням звичайно буде знайти для кожного той самий ratio vivendi-сенс життя та розплутати всі свої Гордієві вузли: «Усі ми вміємо зав’язати так, що не знати, як із того виплутатися. Але одні ще дужче заплутуються. Інші рубають вузол. А ще інші знаходять кілок».