Нещодавно у «Видавництві Старого Лева» вийшла друком новинка від Кетрін Раян Говард під назвою «Хронометраж» – атмосферний, неординарний  та захопливий ірландський трилер, психологічний горор, що не раз здивує читача приголомшливими сюжетними поворотами та вибуховим саспенсом. Розкажемо, чим нам так сподобалась ця історія, і кому варто її прочитати.

   

«Якби помилки здавалися помилками у відповідний час,

 ми б їх не припускалися, правда ж?»

   

Молода та перспективна акторка Адель Раферті через прикрий інцидент, який стався із нею на знімальному майданчику кілька років тому, тепер змушена працювати у богом забутому містечку на рецепції мотелю «Добра нічліжка», де її навряд хтось впізнає…  

Далеко від дому молода жінка вирішує почати життя із чистого аркушу, але її щоденною реальністю стають безуспішні проби, брак надії та перспектив на майбутнє, самотність і невтомна внутрішня гризота. Одного дня Адель все ж отримує бажане: її запрошують зніматися у ну ду-у-уже втаємниченому проєкті: незалежному фільмі жахів під назвою «Остаточний ескіз». Не довго розмірковуючи, акторка хапається за, як вона сподівається, свою рятівну соломинку. Це її шанс розпочати кар'єру наново та відбілити заплямовану репутацію! Та чи не виявиться те, що здавалося порятунком, фатальною помилкою?

Адже основною локацією зйомок виявиться будиночок «Кедрова хатка» серед густих, дрімучих, безлюдних лісів Ірландії. Там не ловить зв'язок, до найближчих поселень та людей – кілька кілометрів. А ще – там відбуваються дивні речі…

   

Коли фільм жахів стає реальністю…

Починається знімальний процес, у якому, здається, ніхто насправді не зацікавлений, а особливо Стів Дейд, відомий режисер. Крім того, Адель помічає усе більше й більше збігів між сценарієм жахастика, і тим, що відбувається із нею насправді… Чи пов’язано це якось із таємницями минулого жінки? 

   

«А далі я стала сміятися, далі істерично, і плакати також, бо втратила всі до останнього зв’язки із нормальністю, із реальністю. Що зараз узагалі є реальним? Як перевірити?»

  

Одного дня Адель прокидається і виявляє, що залишилась у «Кедровій хатці» абсолютно одна: крім неї на території знімального павільйону жодної живої душі… Ось тоді акторка й починає розуміти, якої страшної помилки припустилася… Чи зможе жінка розібратися у жахаючих хитросплетіннях та вибратися неушкодженою із кимось хитро розставленої пастки, яка доводить її ледь не до божевілля?…

   

«Мої проблеми нагромаджувалися наче розтрощені автівки на магістралі, кожна нова зі стрімкою послідовністю врізалася в попередню, експоненційно підвищуючи ймовірність того, що нас усіх невдовзі охопить смертоносна вогненна куля, втекти з якої не вдасться. Але я цього не знала». 

   

Неймовірно атмосферний психологічний трилер, із присмаком небезпек, які чатують на тебе на кожному кроці, нерозгаданих таємниць та унікальним вайбом ірландської  неквапності, таємничості та магії. Ця книга не відпустить вас, доки ви не перегорнете останню сторінку, а у процесі читання ваш пульс буде пришвидшуватися із кожним прочитаним аркушем. Історія залишає після себе приємний, ледь терпкий післясмак та затримується у пам'яті надовго. Адже після прочитання вам буде над чим добряче помізкувати!

  

«– У тому й проблема з таємницями. Вони тривають лише тоді, коли нема відповідей. Тільки розбираєшся з ними, – він клацнув пальцями, – уся таємничість випаровується». 

  

У «Хронометражі» розкриті й такі важливі теми, як сексизм та сексуальні домагання, психологічне насилля; вразливе становище жінки-акторки у чоловічому середовищі; ґазлайтинґ (як залишатися вірним собі і бути упевненим, що діється дивне й химерне, коли усі довкола стверджують, що проблема у тобі, й тільки?!); заздрощі, які роз'їдають все всередині і спонукають до жахливих речей; непомірні амбіції та ціна бажаної слави, що затьмарюють розум. А ще – сила справжньої пристрасті у роботі й творчості, злети та падіння як невід'ємна частина життя кожної людини…

   

«…Є спосіб іти за своїми мріями, не жертвуючи всім іншим на світі. Мусить бути».

  

Зізнаюся, мені не вдалося самостійно здогадатися, хто ж є головним зловмисником у цій історії.  А чи вдасться це вам?

   

Кому варто прочитати: усім, хто любить історії, які полоскочуть нерви, тропи «книжка-в-книжці», а також роздуми про акторство, літературу та письменництво.

У «Хронометражі», між іншим, згадується ще одна книжка, український переклад якої вийшов друком у «Видавництві Старого Лева». Це «Залишок дня» Кадзуо Ішіґуро. Чи це не знак, що варто прочитати/перечитати і її? 

   

І наостанок, ще кілька цитат, які хочеться запам’ятати:

   

***

«… за останні кілька місяців я вже почала розуміти, чому люди переїдають. Суть не в тому, що саме вони їдять, а чому вони їдять: бо коли почуваєшся буквально наповненою їжею, це на короткий термін рятує від фігуральної порожнечі всередині». 

***

«Припиню кожного разу прив’язувати свою самооцінку до того, чим заробляю на життя, і почну натомість власне жити». 

***

«Може, проблеми виникають тоді, коли людина надто зосереджена на результатах. А щастя у самому процесі, у спробах. У прагненні».  

***

«– Але яка альтернатива? Замість чогось хотіти? Лягти й чекати на смерть?

–  Може, розслабитися й трохи насолоджуватися життям?»

   

Книгу видано за підтримки Literature Ireland.

Атмосферних та захопливих вам читань!