Що читали автори «Видавництва Старого Лева» у 2025 році? Публікуємо вже традиційну рубрику, у якій письменники і письменниці діляться книжками, що супроводжували їх протягом року. Це не списки «обов’язкового читання», а дуже особисті рекомендації. Це тексти, які зачепили, відгукнулися і залишили слід. У першому матеріалі своїми книжковими рекомендаціями поділилися Павло Дерев’янко, Мар’яна Савка та Ольга Карі.

Павло Дерев’янко

Том Флетчер, «Різдвозавр»

Чудова казка для всієї родини. Справді, чому ви її досі не прочитали?

Террі Пратчетт, «Правда»

Прекрасна історія про створення незалежного медіа. Якщо ви не по фентезі — не біда, все одно читайте.

Оксана Була, «Казки для Місяця. Чарівниця-нічниця»

Обожнюю цю серію, а книгу, яка тут — особливо. Просто погляньте на цю красу!

Любко Дереш, «Культ»

Культова книга, без якої важко уявити сучасну українську літературу. Особливо відгукнеться міленіалам.

Мар’яна Савка

Маріанна Душар, «Львівська кухня. Моя кулінарна подорож Галичиною»

Ці тексти в різдвяний період особливо наповнені сенсами :) Якщо хочете знати, чим різняться флячки і фучки, та чим інакші ґуґлики від вушок, — ця книга вам потрібна! 

Мілан Кундера, «Викрадений Захід, або Трагедія Центральної Європи»

Книга про вибір моральноетичних цінностей та власної ідентичності. Про напрацювання важливих етичних правил, які і зараз так брутально намагається знищити росія.

Поетична антологія «Цієї ночі сніг упав»

Ця книга говорить дуже різними голосами, з минулого і з сьогодення. Голоси ці мелодійні, ритмічні і трохи засніжені…

Ольг Карі

Андріс Калнозолс, «Мене звуть Календар»

Історія про дивака-відлюдника, на ім’я Оскарс, якого в рідному містечку прозвали Календарем і який вміє глибоко проникати у сутність речей і людей. А ще він творить божевільно-прекрасні для цього світу речі: як от супова кухня для бідних при церкві, або вистава, в якій головні ролі грають старі покинуті напризволяще самотні люди! Неймовірна книга, яку хочеться притулити до серця — якщо у вас десь там в серденьку сильно болить, то неодмінно так зробіть. Це найкраща книга про надію і дружбу!

Щепан Твардох, «Холод» 

Помножте мемуари про підкорення Арктики, спогади про совєцькі табори на оповідки про загадкових дикунів в дусі Ігор Престолів — оце і є «Холод». Неймовірний сплав літературної містифікації, магічного реалізму, пригодницького роману та свідчень ненадійного свідка, які разом сплітаються в правдиву історію про брутальну радянську імперію і тих, хто вижив.

Андреас Штайнгьофель, «Середина світу» 

Історія хлопця на ім’я Філ з його химерною родиною і неординарним поглядом на світ, який собі на біду закохується в свого однокласника, красеня і зірку школи. Кохання, на перший погляд взаємне, але невміння двох молодих людей говорити про свої почуття, надзвичайно прискорює процес дорослішання і розуміння: в житті відриті фінали трапляються частіше, ніж геппі-енди.

Кормак Маккарті, «Дорога» 

Страшна у своїй правдивості книга-постапокаліпсис: саме так і виглядатиме кінець людства. Двоє подорожніх, син і батько, вирушають в дорогу. Вони обережно продираються розбитими дорогами знищеного глобальним катаклізмом світу, ведуть короткі розмови і споглядають руїни людської цивілізації. Гепі-енд в кінці дуже умовний, бо автор залишає недвозначну підказу: хороші хлопці в меншості, виживають покидьки.

Дар'я Чайка «Майже хороші хлопці»

Щемка і ніжна, болісна і сповнена сили історія кохання двох хлопців із маленького міста на Черкащині. Для мене ця книга не так про дестигматизацію гомосексуальності в пост-совкових спільнотах за межами великих міст, як, в першу чергу, про дружбу і справжнє кохання, яке направду може витримати перевірку часом.