Нещодавно на теренах інтернету з’явилася інформація, що новозеландський режисер Тайка Вайтіті ймовірно зніме фільм за мотивами книги Кадзуо Ішіґуро «Клара і Сонце». А поки ми чекаємо на підтвердження цієї інформації й на сам фільм, чому б не поговорити про книгу. Така собі підготовка до «а в книжці було не так».

Чи не найбільше Кадзуо Ішіґуро полюбився читачам за книжку «Не відпускай мене». Якщо ви пригадуєте, одна з ідей книги – це був такий пошук чи, радше, дослідження, чи є душа у людей, яких «вирощували» спеціально задля органів.

Книга «Клара і Сонце» також є антиутопічною. Проте тут основну нішу сюжету займають роботи. Але перед тим, як ми поговоримо про Клару, навколо якої побудована ця історія, варто поговорити про світ, у якому розгортаються події. Із книги можна зрозуміти, що трапилася якась нова революція, й світ поділений на багатих, або генетично покращених людей нового класу, та бідних, і ці світи дуже розмежовані один від іншого. Світ багатих вимагає дорогої освіти, спеціальних зустрічей та роботів. Але у цьому світі втратилася комунікація між людьми. Наприклад, для підлітків навіть влаштовують спеціальні зустрічі, де вони можуть між собою поспілкуватися. Проте цього недостатньо, і хтось повинен закривати цю важливу потребу у спілкуванні. Як ви догадалися, її закривають роботи.

Що роблять роботи у світі Ішіґуро? Роботи, або як їх ще називають ШП, – виконують роль штучних приятелів для дітей та підлітків. Вони граються, доглядають, розважають дітей. Мати ШП у цьому світі – це модно, але також дорого, тому не всі діти мають ШП. Але і не всі ШП мають дітей, моделі постійно оновлюються, покращуються, й деякі ШП просто залишаються покинутими у темному кутку крамниці, де не потрапляє сонце. І так, до речі, основне джерело, яке живить ШП, – це сонце. У романі сонце пишеться з великої літери і має точно не другорядну роль, але спершу про Клару.

Бо хто така Клара? Клара – роботка, яка запрограмована так, що є дуже чуйною, спостережливою й проникливою. Серед інших роботів у магазині вона відзначається своєю проникливістю, вмінням глибоко мислити та перейматися почуттями інших. Клара – ШП, яку одного разу обирає дівчинка Джозі. Вона потрапляє у великий будинок, де має стати найкращою подругою для Джозі, виконувати її забаганки та розважати. Дівчинка живе з мамою. З їхньої історії дізнаємося, що батько живе окремо, а сестра Джозі померла від якоїсь хвороби. Джозі також хвора. У Джозі є друг Рік, який належить до світу бідних. Тут розкривається те, що, навіть маючи неабиякі інтелектуальні здібності, хлопець не має доступу до освіти. Коли Джозі погано, Рік приходить до неї, сідає на ліжко, і вони грають в одну гру: Джозі малює на папері людей, а Рік придумує їм репліки. Ці малюнки в більшості є карикатурні, вони про світ дорослих, які прищеплюють дітям штучні ідеали й тиснуть своїми штучними правилами. Протягом всієї книжки стан Джозі погіршується. Тут саме час, щоби розповісти про сонце, або Сонце (як воно пишеться у книзі).

Як вже йшлося, роботка Клара живиться сонячною енергією. В неї прекрасні розумові здібності, вона навіть проявляє почуття та емоції, проте також вона вірить у сонце як люди вірять у бога. Навіть одного разу вона приносить йому жертву. Це звучить дивно й нелогічно, однак у книзі це про те, як штучний інтелект відтворює та розуміє поняття віри. Клара вірить, що саме сонце врятувало Джозі від хвороби.

Джозі справді вилікувалася, стала бадьорою, потім виросла. Опісля всіх цих подій, роботка Клара стала непотрібною. Це було передбачено. Її «життя» закінчилося на міському звалищі.