Якби у війни було серце, то я б сказала, що вірші Артура Дроня з самого серця війни. Але в неї серця нема. То і збірка його «Тут були ми» не про війну, а про людей. «Це вірші з війни, але не про війну. Вони про людей, які люблять більше, ніж бояться», – каже Артур.

Я ж всім своїм серцем хочу, щоб цю книжку прочитало якнайбільше людей. І не лише тому, що ця поезія того вартує. А й тому, що ми всі вартуємо саме такої поезії.

Вірші Артура йдуть звідкись з-під шкіри, з самого серця, і туди ж проникають. Мурашать, болять, оживляють, сповнюють. Ця поезія дуже любить. «Тут були ми» — збірка, яку Артур писав останній рік, і яку проілюструвала Катерина Сад. Це історія сміливості, боротьби, втрат, великої скорботи і неймовірної надії. Це історія любові і віри, бо якщо б не вони, то заради чого це все.

Читаючи вірші Артура, я думаю: хочу сказати те саме, але не маю на це права і не вмію сказати так. Артур, який близько року провів на передовій, це право має. А ще має дар сказати саме так — з глибини. Читаючи, стаю ближчою до того досвіду, який не проживала, але який зобов‘язую себе розуміти, відчувати, не знати, але намагатися усвідомити, співпережити. Я плачу і горюю з цими віршами. І це сльози, які одна за одною гоять мої рани. Рубця не уникнути, але хоч не так гноїться.

Весь прибуток з продажу цієї книжки Артур і Видавництво Старого Лева віддають у фонд «Голоси дітей», який надає безкоштовну психологічну допомогу дітям та родинам, які постраждали від війни. Тож замовивши цю книжку, можна зробити добре і собі, і дітям, якими опікується фонд.

І книжку можна замовити вже зараз за посиланням! Бо стартував передпродаж, в якому разом із книжкою отримаєте листівку, яку підпише Артур, із віршем та qr-посиланням на його авторські читання. Так чекати на книжку доведеться довго – до 19 грудня (такі зараз реалії з друком). Але хіба не символічно, що саме на Миколая (хай і за старим стилем) цю книжку почнуть розсилати під подушку кожному? Мені от пришлють. Це той подарунок собі та іншим, який вартий чекання.