"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Кізима Олеся

Buongiorno*, друзі! «Вічне місто», паста, піца та ризото, Леонардо да Вінчі, Пізанська вежа, «Феррарі», футбол... А з чим у вас асоціюється мальовнича, сонячна, темпераментна Італія ;)?

Чільне фото - кадр із фільму «Їсти, молитися, кохати»

До вашої уваги – добірка яскравих нон-фікшн та художніх книжок, які допоможуть краще зрозуміти історію, традиції, культуру і ментальність мешканців країни-«чобітка», а також підкажуть, як створити в себе вдома автентичну італійську атмосферу.

Джеймі Олівер, «Італійські страви з Джеймі Олівером»

«Незмінною рисою Італії є те, що італійці ставляться до їжі з великим ентузіазмом. Італійська кухня завжди була доступною для усіх і перебувала в центрі всього, чим займаються італійці. Важливо, що, незалежно від рівня достатку, більшість італійців і справді дуже добре харчується – проста, естетична, доступна їжа є для них стандартом. Їхній підхід: неймовірна зосередженість на сезонних продуктах, ощадливість під час купівлі харчів, невигадливий практичний процес приготування іжі та дрібка магічного інгредієнта – любові».

У цій книжці всесвітньо відомий британський шеф-кухар Джеймі Олівер зібрав понад 150 основних рецептів італійських страв з усіх куточків Італії. Антипасто, салати, супи, паста, рис і галушки, м’ясо, риба, гарніри, хліб, випічка, десерти – кожна з приготованих страв вразить неймовірним ароматом, повнотою смаку, користі й задоволення та покаже справдешню душу італійської кухні.

Надійка Гербіш, «Мандрівки з Чарівним Атласом: Венеція»

Двійко звичайнісіньких дітей зі Збаража, Лука і Терезка, гостюючи у свого дідуся, раптово опиняються у... Венеції! Там вони знайомляться із загадковим паном Валеріо та дізнаються секрет, як працює географічний телепортал – Чарівний Атлас.

«Поміж вишукано накритих столиків пурхали, наче метелики, офіціанти з підносами в руках. Музики вигравали розкішні класичні мелодії. Голуби кружляли у повітрі, час від часу примощуючись на рожевих ліхтарях. Носи дітям лоскотав солоний запах моря. Лука й Терезка пройшли ще трохи – і справді побачили перед собою бірюзову воду. У ній снували туди-сюди водяні трамвайчики, яхти, катери й хиткі гондоли, точнісінько такі, як на малюнку в одній із дідусевих книжок, тільки значно, значно більші».

Разом з допитливими братом і сестричкою кожен читач майже фізично поблукає найцікавішими місцинами міста на воді, пізнаючи його історію, милуючись шедеврами архітектури, куштуючи національні страви, а ще – відвідає знамениті своїми виробами зі скла та мережива острови Мурано і Бурано.

Боріс Джонсон, «Омріяний Рим»

«До приходу римлян у Германію фактично ніхто у світі не міг здолати їх. Саме слово «Рим», здається, походить із грецької мови і означає «сила». Перші кілька століть після заснування міста 753 року до н.е. римляни загарбували сусідів. Один за одним їм здалися латини, сабіни, вольки, етруски – усіх поглинув Рим. У II ст. до н.е. ця діяльність мовби вийшла на новий рівень. Удаючись до відкритої агресії чи просто втручаючись у внутрішні конфлікти, римляни завжди перемагали. Вони підкорили Іспанію, додали до свого переліку перемог Грецію та врешті розбили карфагенян, зрівняли місто із землею і, за легендою, засіяли його сіллю**...

Юлій Цезар рушив на Галлію – землі, розташовані на території сучасних Франції, Бельгії, Люксембургу, західної Швейцарії, а також деяких областей Німеччини й Нідерландів».

Ця книга, яка належить перу прем’єр-міністра Великої Британії, лідера Консервативної партії, колишнього мера Лондона Боріса Джонсона, – це спроба пояснити, чому від часів падіння багатовікової Римської імперії Карл Великий, Наполеон, Муссоліні й інші визначні європейські політики намагалися відтворити її надбання, досвід управління та колосальний вплив на долю усього людства. Як стародавні римляни зуміли поширити серед різних народів спільну європейську – римську – ідентичність? І чи досі актуальна «мрія про Рим»?

Елізабет Ґілберт, «Їсти, молитися, кохати»

«А мені просто страшенно подобалась італійська. Кожне слово було пташкою, що співає, магічним фокусом, трюфелем, що тане у роті. Я дріботіла додому під дощем, набирала гарячу ванну і лежала там у піні, читаючи сама для себе уголос італійський словник і відганяючи думки про розлучення і біль власного серця. Ці слова примушували мене сміятися з утіхи. Я стала називати свій мобільний il mio telefonino (тобто мій малесенький телефончик). Я перетворилася на одну з тих дивачок, які вічно кажуть ciao, дратуючи всіх навколо. Тільки я викликала подвійне роздратування, бо ще й пояснювала походження цього слова («Ви теж повинні це знати: слово ciao – це абревіатура фрази, яку вживали середньовічні венеціанці, вітаючись із близькими людьми – sono il suo schiavo, що означає «я – ваш слуга»»)».

Головна героїня роману – сама авторка, відома американська письменниця Елізабет Ґілберт. Розчарувавшись у сімейному житті й зневірившись в особистому щасті, Ліз вирішує відвідати протягом року три країни – Італію, Індію та Індонезію – щоб віднайти себе на тлі кожної з них. Там вона вчиться їсти зі смаком, молитися з відкритим серцем та кохати, наче вперше.

Леся Олендій, «Італія під мікроскопом»

«Італія стоїть на другій позиції у десятці найкрасивіших країн світу. Мені хотілось би показати її лише крізь призму захоплення українки, яка приїхала в Італію і проживає у ній не як заробітчанка. Але за п’ять років тут я пізнала не лише дивовижно красиву країну. Вона відкрилася мені такою, якою відкривається не кожному іноземцю. І навіть не кожному задоволеному власним добробутом італійцю. Разом із героями книги ви побуваєте у різних містах і місцях, а їхнє побутування покаже вам Італію, якої не бачать туристи й не знають про неї українські заробітчани».

Це видання – це збірка хронік, історій та охудожнених вражень української італійки, де кожне оповідання – окрема зернина для роздумів. Римські шляхи українського майстра пензля Івана Труша, інший бік венеційської привітності, закулісся інтернаціональних стосунків, дух Муссоліні та унікальна брускетерія… «Італія під мікроскропом», як жодна інша книжка, покаже націю акторів без масок, за якими вона всю історію існування ховає своє справжнє обличчя.

 

*«Добрий день!» (іт.), «Доброго ранку!» (іт.), «Привіт!» (іт.).

**Стародавній обряд накладення прокляття на завойоване місто для унеможливлення його повторного заселення.

 

 

 

 

 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage