Дебютна книга Саші Ганапольської, солістки гурту Tember Blanche, — «Тепер доведеться думати» — лише місяць на полицях, але вже серед читацьких фаворитів!

У розмові з авторкою телеграм-каналу Owl’s reading vibes Саша ділиться думками про творчість, улюблені видання, музику та роботу над першою книгою.

* * *

Книги яких жанрів ти читаєш?

     Я себе не обмежую жанрами, але найчастіше обираю реалізм. Це може бути магічний реалізм, як у Євгенії Кузнєцової, або стандартний реалізм, але я частіше оберу це, ніж фентезі чи якусь наукову фантастику.

Чи слідкуєш за новинами книжкового ринку?

     Я підписана на сторінку Видавництва Старого Лева і, мабуть, на цьому моє стеження за новинками книжкового ринку й закінчується. Якісь нашумілі релізи я бачу чисто через кількість новинних каналів і бачу все, що виходить у Старого Лева.

Чи були книги, які вплинули на твою музику або окремі пісні?

     Так. Книга Горана Войновича «Югославія, моя батьківщина». Я її читала на початку повномасштабної війни. І от десь тоді ж я написала пісню «Тиша». Мене дуже зворушила історія стосунків головного героя з його партнеркою і з батьком. Ця історія про те, що тиша в стосунках є набагато страшнішою та небезпечнішою, ніж коли люди навіть переходять на підвищені тони. Тому так, пісня «Тиша» натхненна цією книгою.

Що для тебе спільного між хорошою музикою і хорошою книжкою?

     Якщо під хорошою музикою, наприклад, мати на увазі альбом, тому що це теж як така довершена творча одиниця, то це якась цілісна історія і загальна емоція, яку дає альбом чи книга. Якщо вони класні, то вони завжди лишають у певному настрої і змушують щось відчути всередині. Можливо, навіть не нове, а старе, але відчути це по-новому.

Для тебе книга це більше про навчання чи про відпочинок?

     Дуже залежить від книги, насправді. Мені було дуже легко і приємно читати «Мої думки про кіно. Як перекласти життя на сценарій?» Антоніо Лукіча. Але водночас я сприймала це як не стільки роботу, скільки навчання, тому що я брала там багато різних порад для написання своєї книги.

     Якщо це художня література, яку я люблю, то це очевидний відпочинок. І дуже часто в мене таке натхнення і час на читання з’являється, коли я не вдома, коли набагато менше факторів мене відволікають.

Хто з письменників на твою д умку міг би стати геніальним музикантом?

     Я все ж думаю, що стати геніальним неможливо, що все-таки геніальність — це щось, що є з народження або немає. Але якщо говорити, хто з письменників хотів стати музикантом, то я думаю, що це норвезький композитор та письменник Кетіль Бйорнстад. У нього є трилогія — книги «До музики», «Ріка» та «Дама з долини». І я думаю, що ця історія частково біографічна, тому можливо, у нього є оце недовершене бажання бути величним музикантом. Але добре, що він написав ці книжки.

Книжка, яку ти купила лише через обкладинку — і чи це було того варте?

     Мені здається, я ніколи не обирала книгу суто за обкладинкою. Було просто таке, що я побачила в Сенсі книгу про Бітлз, але я і так люблю Бітлз. Ну і плюс до того вона була красива. Вона не стільки інформаційно наповнена, там просто їхні фотографії, але мати таку книгу в колекції я дуже хотіла. Тому частково я повелася на її вигляд, ну й те, що я дуже люблю Бітлз. І я ні про що не шкодую.

Як часто нові книги зʼявляються вдома та що впливає на вибір книг?

     Був період, коли вони з’являлися дуже часто. І в якийсь момент їх стало так багато, що вдома опинилося більше непрочитаних книжок, ніж прочитаних. Тому зараз ми із чоловіком зробили невеличке «голодування» на їх купівлю.

     Що впливало? Просто ми дуже любимо колекціонувати музичні книжки, як закордонні, так і українські видання. Нещодавно в нас вийшла книга про Тейлор Свіфт. Ми колекціонуємо їх, або ж якісь нашумілі новинки, як-от нова книга Кузнєцової чи Павлюка, або авторства людей, яких ми знаємо. Іноді просто зацікавила анотація — раз, і купила.

Чи дарують тобі фанати книжки? Що це за вибір?

     Дарували книжки, але це було не часто. У європейському турі слухачка подарувала нам книжки якоїсь іноземної письменниці, яку я навіть раніше не знала. Потім ще наші вірні улюблені слухачі в Києві якось підгледіли на фотографії, як виглядає моя колекція збірок поезії від А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА. І таким методом вияснили, яких кольорів у нас немає, і принесли дві збірки. Тому так, іноді викладаєш фотку, і люди підглядають за книжковою колекцією, потім дарують.

Чи є книга, яку ти б хотіла, щоби прочитав кожен?

     Я би хотіла тут уточнити, оскільки не можу говорити за всіх-всіх людей, без якихось критеріїв. Я би додала: кожен СММ-ник. От я би хотіла, щоб кожна людина, яка займається контентом і прагне креативно продавати, прочитала книгу «Заразливий. Психологія вірусного маркетингу» Джона Берґера — вона відповідає на всі запитання, по яких робляться різні курси, а там це все вже є.

Як тобі прийшла ідея видати книгу й кому порадиш її прочитати?

     Насправді в мене давно була ця думка. Я писала маленькі повісті ще підліткою і присвячувала оповідання своїм близьким у різні етапи життя людям. Але мені здавалося, що для того, щоб написати книгу по-серйозному, треба бути якоюсь дуже супер розумною та супер геніальною, а я себе такою не вважала.

     Оскільки мій третій альбом від імені моєї ліричної героїні Ганни Польської, а не від мого імені, Влад, мій чоловік, придумав таку штуку, що як мерч можна продавати щоденник, який роз’яснює і доповнює пісні із цього третього альбому. І коли я сіла його писати, зрозуміла, що готова написати книгу. Адже формат щоденника такий маленький, що в нього я не вміщу всі свої ідеї. Так, у принципі, ця ідея і прийшла.

     Я раджу прочитати її всім людям, які в будь-якому форматі мають розлад харчової поведінки. Я хочу, щоб вони відчули, що вони в цьому не самі, є багато людей, які живуть із цим самим і є різні способи, як із цим жити. Також раджу прочитати тим, хто боїться, що їхня думка не власна, а нав’язана, ніби вибір роблять за вас, кому важко сепаруватися від батьків, партнера, кого завгодно. Я вам розкажу історію Ганни Польської і якимось чином, можливо, надихну на пошук своєї відповіді.

Як проходив процес написання твоєї книги, скільки часу це займало й чи важко було її видати?

     Я писала книгу протягом 9 місяців. Крім того, як завжди, грала концерти, писала пісні, робила реклами. Тобто, життя йшло, як завжди. Я просто знаходила час посеред дня. Мені дуже рідко щастило мати цілий день, щоб не думати ні про що і просто писати книгу. Зазвичай, це там 2–3 годинки було, іноді більше. І я отак кожен день просто сідала, навіть коли спочатку не було ідеї, я змушувала мозок працювати, і врешті-решт якісь ідеї приходили. Якщо не приходили нові, то виникало бажання поредагувати вже написане.

     Чи важко було її видати? Ні. Я одразу знала, чого хочу. Я люблю Видавництво Старого Лева, і була би дуже рада, щоб моя книга була видана саме в них. Тому я, у принципі, і не розглядала інші варіанти, а просто одразу написала їм в Instagram, і вони мені дали пошту літературної редакторки. Я надіслала їй рукопис, і далі все просто пішло дуже легко. Ми із самого початку вели комунікацію з ними й довели її, власне, до того, що ця книга вже у всіх книгарнях України.