Для мене цей проект був професійним викликом. Портрет є найскладнішим жанром в ілюстрації, де дуже легко схибити, і все — він перестає працювати.

Мені потрібно було створити не лише портретну схожість, а й знайти певний настрій та характер ілюстрації, який би відповідав особистості та заохочував глядача до пізнання.

В ілюстраціях закладений певний символізм кольору та фактур: синій — це про земне життя і його стихійну активність, бронза — про те, що лишається після нас, про пам'ять. Чорні текстури, які я створювала, — про жахи минулого століття, червона лінія — про раптовий біль, біль живої людини, біль читача від прочитаного.  

У мене було таке відчуття, що я маю «воскресити» цих людей, надати ілюстраціям якогось імпульсу життя. Текстури створювались з відбитків моїх пальців, рук, шкіри. Це додало ідеї тілесності цим плоским малюнкам.

    

Нижче ділимось кількома ілюстраціями з книги Олександра та Павла Михедів «Живі. Зрозуміти українську літературу» (портрети Григора Тютюнника, Валер'яна Підмогильного та Миколи Хвильового):