Юлія Мусаковська

Юлія Мусаковська (1982) — українська поетка, письменниця і перекладачка. Народилася і мешкає у Львові. Випускниця факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка. Членкиня Українського ПЕН.

Авторка шести книжок поезії: “Каміння і цвяхи” (Видавництво Старого Лева, 2024), “Бог свободи” (Видавництво Старого Лева, 2021), “Чоловіки, жінки і діти” (Видавництво Старого Лева, 2015), “Полювання на тишу” (Видавництво “Крок”, 2014), “Маски” (“Смолоскип”, 2011), “На видих і на вдих” (“Факт”, 2010). Лауреатка багатьох літературних премій в Україні, серед них – премія DICTUM (2013), Конкурсу видавництва “Смолоскип” (2010), премія імені Богдана-Ігоря Антонича (2009) та інші.

Її книжка “Бог свободи” потрапила в короткий список Премії Львова — Міста Літератури ЮНЕСКО та вийшла в ІІ тур конкурсу на здобуття Шевченківської премії (2024). Книжка видана в США у перекладі Олени Дженнінґз спільно з авторкою (The God of Freedom, Arrowsmith Press, 2024) та включена в ТОП-10 книжок про Україну за версією The Kyiv Independent.

Її вірш “Стихійне лихо” (Natural Disaster) в перекладі Олени Дженнінґз увійшов до короткого списку престижної міжнародної премії Asian Prize for Poetry 2025. В Естонії перекладачка Анна Вершиґ отримала премію Аугуста Санґа (2025) за переклад вірша Юлії “Квітне магнолія в чужому саду” – центрального тексту книжки “Каміння і цвяхи”.

Вірші Юлії Мусаковської перекладені понад 30 мовами та широко опубліковані в антологіях та журналах за кордоном. Англійською з’являлися у престижних літературних виданнях The Southern Review, Tupelo Quarterly, The Common, AGNI та ін. Збірки її поезії вийшли друком у Польщі: "Незручні вірші / Wiersze kłopotliwe" (2025), “Залізо / Żelazo” (2022) в перекладі Анети Камінської, а також у Швеції: “Stenar och spik” / Каміння і цвяхи (2024) в перекладах Мікаеля Нюдаля та Сусанни Вітт.

У 2023 році Юлія призупинила свою 20-річну кар’єру в айті та міжнародному бізнесі, щоб зосередитись на літературній праці та адвокації України у світі. Спікерка десятків фестивалів та інших культурних подій на різних континентах (Європа, Азія, Африка, Північна Америка). Авторка колонок у міжнародних виданнях (The Week India, Times of Malta, Syn og Segn, Mathrubhumi та ін.)

Перекладачка шведської поезії, зокрема Тумаса Транстрьомера. Перекладає сучасних українських поетів англійською мовою, переважно авторів-військових. У 2024 році у британському видавництві Jantar Publishing вийшов її переклад збірки Артура Дроня “Тут були ми” (We Were Here) – перша книжка поезії українського військового-комбатанта, видана англійською. Також виступила редакторкою та упорядницею шведського видання цієї збірки, за яке перекладач Мікаель Нюдаль відзначений як фіналіст премії Drahomán Prize.

В 2025 році отримала премію Diana Der-Hovanessian Prize від New England Poetry Club у США за переклад поезії Марії Титаренко.

Координує проєкт Ukrainian Wartime Poetry у співпраці з Ексетерським університетом (Великобританія) та містами літератури ЮНЕСКО – Львовом та Ексетером, спрямований на переклад та промоцію поезії українських військових та активістів. Проєкт спричинився до запуску поетичної серії Amber Poets у видавництві Jantar Publishing, в межах якої вже вийшли книжки Артура Дроня, Ярини Чорногуз та планується книжка Максима Кривцова.

Спільно з видавництвом Audiostories створила аудіовізуальний проєкт “Історії надії та відваги” (Tales of Hope and Courage), який відображає українську реальність війни. Проєкт поєднує поезію авторки та українських військових: Єви Тур, Артура Дроня, Єлизавети Жарікової, Федора Рудого та Ігоря Мітрова. Прем’єра проєкту відбулася в лютому 2025 року в Індії (англійською), а подальші презентації – в Польщі (польською) та в Україні (українською).

В 2025 році отримала премію Diana Der-Hovanessian Prize від New England Poetry Club у США за переклад поезії Марії Титаренко.