Зиґмунд Фройд

Австрійський психолог, психоаналітик, психіатр і невролог, найбільш відомий як засновник психоаналізу. Його праці справили значний вплив на розвиток психології, медицини, соціології, антропології, літератури та мистецтва XX століття.

Зиґмунд народився 6 травня 1856 року в місті Пршибор, Австро-Угорщина, у єврейській сім'ї. Його батько був родом з Тисмениці (сучасна Івано-Франківська область), мати народилася в Бродах на Львівщині та виросла в Одесі.

Після закінчення гімназії з відзнакою у 17 років Фройд вступив на медичний факультет Віденського університету, хоча сам визнавав, що не мав жодного інтересу до медицини. Під час навчання він займався фізіологією, проводив перші дослідження, зокрема вивчав статеве життя вугрів. У 1881 році отримав диплом лікаря, а згодом працював у головному шпиталі Відня та стажувався у відомого професора Жана-Мартена Шарко в Парижі. Саме знайомство з Шарко та співпраця з Йозефом Бройєром визначили його шлях у психоаналізі.

У 1886 році Фройд одружився з Мартою Бернейс, у подружжя народилося шестеро дітей. Найвідомішою стала Анна Фройд, яка продовжила справу батька й заснувала дитячий психоаналіз. У цей час Фройд відкрив приватну практику та почав формувати власні ідеї, що поступово перетворилися на новий напрям у психології.

На початку ХХ століття він опублікував свої головні праці — «Тлумачення сновидінь», «Психопатологія повсякденного життя», «Тотем і табу», «Я та Воно» та інші. Його роботи принесли йому міжнародне визнання, а у 1908 році було засновано Віденське психоаналітичне товариство. Фройд став учителем і натхненником для багатьох мислителів, серед яких Карл Юнг. Його лекції в Європі та США збирали широку аудиторію, а гонорари сягали десятків тисяч доларів.

Останні роки життя були затьмарені хворобою: у 1923 році у нього діагностували рак піднебіння, він переніс понад тридцять операцій, але продовжував працювати. У 1938 році, після приходу нацистів до влади, Фройд разом із родиною емігрував до Лондона. Там він прожив останній рік, страждаючи від хвороби, і у вересні 1939 року помер у віці 83 років. Його спадщина стала фундаментом сучасної психології та значно вплинула на культуру ХХ століття.