Зоя Чегусова

Зоя Чегусова —  українська мистецтвознавиця, арткритикиня, кандидат мистецтвознавства, заслужена діячка мистецтв України, лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка, президентка Української секції Міжнародної асоціації арткритиків АІСА під егідою ЮНЕСКО (2005—2021).

Зоя Чегусова народилася в Києві 31 липня 1953 року. Її батько —  доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки України, мати — юристка за фахом.

Закінчила Київський державний художній інститут за спеціальністю "Теорія та історія мистецтва" 1975 року. У 1979—1982 роках навчалася в аспірантурі КиївЗНДІЕП. Захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за темою "Декоративне мистецтво України другої половини ХХ – початку ХХІ століття: еволюція, трансформації, персоналії" (ІМФЕ НАН України, Київ).

Зоя — кандидатка мистецтвознавства, заслужена діячка мистецтв України, членкиня Національної спілки художників України (НСХУ), членкиня Міжнародної асоціації арткритиків АІСА (ЮНЕСКО), президентка української секції Міжнародної асоціації арткритиків АІСА (ЮНЕСКО) (2005–2022), членкиня Спілки жінок міста Києва, заступниця голови Комісії Міністерства культури і туризму та НСХУ з присудження премії в галузі традиційного народного і декоративного мистецтва імені Катерини Білокур. 

Від 1975 року працювала у відділі монументально-декоративного мистецтва (згодом став науково-дослідним центром) Київського зонального науково-дослідного інституту експериментального проєктування житлових і громадських споруд (КиївЗНДІЕП): мистецтвознавиця, аспірантка, молодша наукова співробітниця, старша наукова співробітниця, заступниця керівника Центру. Від 2004 року й донині працює на посаді старшої наукової співробітниці у відділі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтв Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського Національної академії наук України. 

Напрями досліджень, науково-дослідний профіль: теорія, історія, практика професійного декоративного мистецтва (дослідження еволюції образно-пластичних і художньо-стильових трансформацій професійної кераміки, гутництва, художньої обробки дерева, гобелена, розпису по тканині, різних видів нетрадиційного авторського текстилю тощо ХХ–ХХІ століть). 

Авторка близько 500 друкованих ґрунтовних праць, у тому числі співавторка 14 колективних монографій, присвячених проблемам професійного декоративного мистецтва.