Юрій Смолич

Юрій Смолич — український прозаїк, драматург, журналіст, театральний критик і громадський діяч, один із засновників фантастичної прози в українській літературі. 

Народився 25 червня (за новим стилем — 8 липня) 1900 року в Умані в родині гімназійного вчителя Корнелія Смолича. Навчався в гімназіях Глухова, Кам’янця-Подільського та Жмеринки, а згодом — у Київському комерційному інституті.

У роки радянсько-української війни працював санітаром і лікпомом у загонах Червоного Хреста, а також актором у театрах народної освіти, профспілок і Театрі імені Івана Франка. З 1923 року мешкав у Харкові, де працював театральним критиком, інспектором театрів, редактором журналів «Сільський театр», «УЖ», «Червоний шлях» та «Літературний журнал». У 1938–1944 роках очолював Харківську обласну організацію Спілки письменників України, зокрема й в евакуації в Алма-Аті.

Після війни переїхав до Києва, де мешкав у будинку письменників Роліт, а згодом — на вулиці Заньковецької, 5/2. Очолював редакцію журналу «Україна», був головою правління Спілки письменників України (1971–1973), членом правління Спілки письменників СРСР, депутатом Верховної Ради УРСР восьмого і дев’ятого скликань, кандидатом у члени ЦК КПУ. З 1960-х років очолював Товариство культурних зв’язків з українцями за кордоном.

Літературну діяльність розпочав у 1924 році зі збірки «Кінець міста за базаром». Автор понад сорока книжок — оповідань, повістей, романів, мемуарів. Його твори вирізняються жанровим розмаїттям, сатиричними мотивами, експериментами з формою та сюжетною структурою. Особливої популярності набула автобіографічна трилогія «Дитинство», «Наші тайни», «Вісімнадцятилітні» (1936–1938), а також романи «Мирні люди», «Цвіт яблуні», «Світанок над морем».

У 1926 році Смолич написав одне з перших українських фантастичних оповідань — «Останній Ейджевуд», яке було перевидане у 2018 році видавництвом «Темпора». Серед інших фантастичних і пригодницьких творів — «Господарство доктора Гальванеску», «Фальшива Мельпомена», «По той бік серця». Важливе місце в його доробку займає дилогія «Мир хатам, війна палацам» (1958), що була перевидана у 2016 році видавництвом «Фоліо».

Вінцем творчості стали мемуари — тритомник «Розповідь про неспокій» (1968–1972), продовженням якого стали книги «Розповіді про неспокій немає кінця» та «Я вибираю літературу». Його твори перекладені болгарською, польською, російською, словацькою, угорською та іншими мовами.

Юрій Смолич помер 26 серпня 1976 року в Києві. Похований на Байковому цвинтарі, на його могилі встановлено пам’ятник. У 1990-х роках було оприлюднено документи, що підтверджують його співпрацю з радянськими спецслужбами під псевдонімом «Стріла», зокрема участь у доносах на Олександра Довженка та діяльність у середовищі української еміграції. Цей аспект біографії залишається предметом досліджень і дискусій.