Юрій Косач

Юрій Косач (1908–1990) — український письменник, поет, драматург, перекладач та журналіст, один із найбільш загадкових і водночас багатогранних митців української літератури XX століття. Публікувався під численними псевдонімами, серед яких: Я. Косарич, Г. Рославець, А. Зорянич, Андрій Скиба, Ю. К., К. Ю., Колодяжинець, Крига Гордій, Вадим Іскра, Ю. Р.-ко, Орлине Перо, Бобрієвич, Гордієнко, Волинський, Мстиша, Омега, Пілігрім, Харківець.

Народився в селі Колодяжне на Волині, у родині, пов’язаній з видатною українською культурною традицією — він був онуком Олени Пчілки та племінником Лесі Українки. Його дитинство минало в різних частинах України: Чернігівщина, Полтавщина, Житомир, а згодом — Колодяжне, звідки він вирушив на навчання до Львова. 

У 1928 році закінчив гімназію у Львові, а потім вступив на правничий факультет Варшавського університету. У студентські роки він активно долучався до культурного та національного життя, працював секретарем студентської організації «Партія українських державних націоналістів», а згодом перейшов до більш радикальної групи «Чорноморці».

Перші публікації Косача з’явилися у 1927 році, коли його вірші були надруковані в часописі «Українська Громада» у Луцьку, а згодом він співпрацював з львівським студентським журналом «Смолоскипи». У 1931 році вийшла його перша книга — збірка оповідань «Чорна пані». Водночас він зазнав репресій з боку польської влади: через політичні переслідування двічі потрапляв до в’язниці, що врешті змусило його емігрувати.

Косач мешкав у Празі, Парижі, працював у архівах, студіював історію в Сорбонні. У 1935 році він отримав престижну премію Товариства письменників і журналістів ім. Івана Франка, а у 1938 році — першу премію цього ж товариства за збірки «Клубок Аріадни», «Тринадцята чота» та «Чарівна Україна». Його твори вирізнялися історичними мотивами, пригодницькими сюжетами, тонкою іронією та глибокою культурологічною рефлексією.

Під час Другої світової війни він повернувся до Львова, де редагував газету Львівські вісті, а також активно працював у театрах. Його історична драма «Облога» мала великий успіх і ставилася понад 40 разів. Проте у 1944 році, після арешту в Кракові, він потрапив до німецького концентраційного табору. Вцілівши, Косач емігрував до США у 1949 році, де продовжував творити та працювати редактором видань «Обрії» та «За синім океаном».

З 1960-х років його твори почали друкувати в Україні. Вийшли друком «Мангаттанські ночі» (1966), «Лиха доля в Маракайбо» (1976), «Літо над Делавером» (1980), історичний роман «Володарка Понтиди» (1987), а також останній роман «Чортівська скеля» (1988). Косач неодноразово приїздив до України, але помер у США у 1990 році, похований у Баунд-Бруку.

Так, у зібраних даних є інформація про його особисте життя. Юрій Косач був одружений з Мар'яною Кричевською, донькою відомого українського художника Федора Кричевського. У них був син Юрій (Джордж). Пізніше подружжя розлучилося, і Мар’яна виїхала разом із сином. На схилі життя Косач одружився вдруге — з Євгенією Ніколаєвою, яка доглядала його в останні роки. Він мешкав у США, в Нью-Йорку, а пізніше — у Пассейку, штат Нью-Джерсі.

Також відомо, що він захоплювався історією, добре знав іноземні мови, багато листувався з відомими істориками. Він відвідував лекції в Сорбонні та спілкувався з Омеляном Пріцаком, Іваном Лисяком-Рудницьким та Марком Антоновичем. Окрім літературної діяльності, в останні роки він також почав малювати.

Його літературна спадщина багата та різноманітна: історична белетристика, соціальна проза, поезія, драми, есеї, журналістика. Він писав українською, польською, французькою, англійською та німецькою мовами. Його творчість залишається важливою частиною української літературної традиції, а невідомі досі його твори ще очікують на глибше дослідження.