Юрій Горліс-Горський

Юрій Горліс-Горський (1898 - 1946) — український військовий і громадський діяч, старшина Армії УНР, розвідник, письменник, борець за волю України. Автор видатного роману «Холодний Яр» про одні з найяскравіших сторінок Визвольної боротьби в Україні.

Справжнє ім'я — Юрій Юрійович Городянин-Лісовський, народився 14 січня 1898 року в селі Демидівка на Полтавщині у родині офіцера. Учасник Першої світової війни. У віці 20 років вступив в Запорізьку дивізію, Армію УНР старшиною-кіннотником Запорозького полку в роки Національної революції. Навесні 1921 року, покинувши підпілля, прибув до Львова і став зв'язковим уряду УНР, а в 1922 році повернувся в більшовицьку Україну. Під псевдонімом Горський здійснював підпільну роботу в Києві, а потім на Поділлі. Після арешту провів 8 місяців у Вінницькому ГПУ і в 1923 році був звільнений з-під варти. За завданням УНР Горський дав згоду на співпрацю з агентами ГПУ, «допомагаючи» чекістам провалити операції, після чого Юрія Горського за антикомуністичну діяльність ув'язнили на 15 років.

У 1932 році нелегально переїхав до Польщі та почав свою кар'єру письменника під псевдонімом Горліс-Горський. Співпрацював з часописом «Літопис Червоної калини», «Наш клич», у 1933 побачив світ перший твір автора «Ave, dictator», присвячений Сталіну. Наступного року, за сприяння митрополита Шептицького, вийшов перший том «Холодного Яру». Далі були надруковані п'ять автобіографічних нарисів «Живе обличчя червоного сфінкса», про життя автора в Радянському Союзі після втечі 1931 року, прозові твори «У ворожому таборі» та «Червоний чортополох», повість «Отаман Хмара».

Згодом доля закинула Лісовського до Греції, Туреччини, а потім — до Фінляндії. У 1943 році переїхав до Німеччини, оселившись в таборі для переміщених осіб в Новому Ульмі. Загадково зник при нез'ясованих обставинах 27 вересня 1946 року.