Ярина Чорногуз

Ярина Чорногуз — українська поетка, військовослужбовиця, бойова медикиня та розвідниця. 

Народилася 18 травня 1995 року в Києві в родині митця та громадського діяча Ярослава Чорногуза, а її дід — відомий письменник Олег Чорногуз. З дитинства Ярина була оточена літературною атмосферою, що формувала її світогляд і любов до слова. Перші поетичні образи виникали ще в дитинстві, коли вона заходила в море під час щорічних поїздок до Криму — ці моменти стали джерелом натхнення, яке згодом переросло у глибоку творчу практику.

Освіту здобула в Національному університеті «Києво-Могилянська академія», де вивчала українську мову та літературу, завершивши навчання магістерською роботою про Борхеса. Під час студентських років активно брала участь у громадських ініціативах: була координаторкою кампанії «Переходь на українську», співорганізаторкою «Мовомарафону-25», а також учасницею Революції гідності. Її активізм поступово трансформувався у рішення долучитися до збройного захисту України — спершу як парамедикиня-волонтерка в батальйоні «Госпітальєри», а згодом як бойова медикиня та розвідниця в 140-му окремому розвідувальному батальйоні Морської піхоти.

Службу в ЗСУ Ярина розпочала у 2019 році, ще до повномасштабного вторгнення росії. Вона брала участь у бойових діях на Донбасі, зокрема під Попасною, Маріуполем і Бахмутом. Її досвід війни глибоко вплинув на поетичну творчість, сформувавши унікальний естетично-мілітарний світогляд, який відчутно присутній у її поезії. Дебютна збірка «Як вигинається воєнне коло» (2020) присвячена загиблому коханому Миколі Сорочуку («Красному») і стала виявом глибокого особистого переживання втрати, любові та смерті. У 2023 році вийшла друга збірка — «[dasein: оборона присутності]», яка принесла авторці Національну премію України імені Тараса Шевченка у 2024 році.

Поезія Ярини Чорногуз — це медитація, колаж почуттів, філософські роздуми та інтимні інсайти. Вона не прагне бути зрозумілою для всіх, але в її текстах завжди присутня правда — про межу, на якій стається пізнання, про війну, любов і смерть. Її творчість відзначена також премією Women in Arts у категорії «Жінки в літературі» (2024) і літературною премією видавництва «Смолоскип» (2020). У 2021 році Ярина увійшла до списку 100 найвпливовіших жінок України за версією журналу «Фокус».

Окрім літературної та військової діяльності, Ярина активно розмірковує про українську культуру та історію, зокрема на своїй сторінці у Facebook. Вона виховує доньку Орисю, а у 2020 році відкрито заявила про свою бісексуальність.