Володимир Винниченко

Володимир Винниченко — український політичний і громадський діяч, прозаїк, драматург і художник. Автор усіх делегацій, універсалів та законодавчих проєктів УНР. Перший голова Директорії УНР, голова Генерального секретаріату та генеральний секретар внутрішніх справ. 

Народився і виріс Володимир у сільській родині, проте з дитинства виявляв неабиякі здібності до навчання і до 20 років йому вдалося здобути не тільки середню, а й вищу освіту в галузі юриспруденції. Його завжди обурювали питання утисків української ідеї та він відчував бажання стати на його захист. Ще в 1903 році він був виключений з університету за норовливість поглядів і участь у таємних організаціях. У молодості Володимир кілька разів був арештований, сидів у в'язниці, втік і переховувався під чужим ім'ям. 

У дореволюційний період Володимир Винниченко починає літературну діяльність і стає автором скандальних книг, які виходили підпільно. Пізніше молодий активіст був помічений і його запал зустрів позитивний відгук серед однодумців, незабаром Володимир стає членом Центральної Ради. 

Він спровокував чимало інтелектуальних конфліктів, та водночас побудував неймовірну літературну й політичну кар’єру. Винниченко став популярним драматургом, автором романів, статей, мемуарів, а в 1917 році очолив Генеральний Секретаріат Центральної Ради.

У зв'язку з політичним переслідуванням з кінця 20-х років жив у Франції.

Помер 6 березня 1951 року.