Владислав Шпільман

Владислав Шпільман — видатний польський піаніст, композитор єврейського походження та автор мемуарів, що стали основою для фільму «Піаніст» Романа Поланського, який отримав премію «Оскар» та «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю. Його життя та творчість є важливою частиною польської та світової музичної спадщини.

Народився 1911 року у Сосновці в єврейській родині. Музичну освіту здобув у Варшавській консерваторії та Берлінській академії мистецтв. До початку Другої світової війни був шанованим піаністом Польського радіо. Останнім твором, який він виконав в ефірі перед закриттям радіостанції німцями у 1939 році, був «Ноктюрн до-дієз мінор» Фридерика Шопена.

Під час окупації Польщі пережив Варшавське гетто, однак у 1943 році йому вдалося уникнути депортації до концтабору. Вижити в окупованій Варшаві допоміг німецький офіцер Вільм Гозенфельд, який таємно надавав Шпільману їжу та прихисток. Ця історія стала основою його книги «Піаніст», вперше виданої у 1946 році.

Шпільман створив понад 450 музичних творів, серед яких популярні пісні, інструментальні композиції та музика до кінофільмів. Його пісні, такі як «Czerwony autobus» та «Tych lat nie odda nikt», стали класикою польської музики. До кінця життя він активно гастролював світом, популяризуючи польську музичну культуру.

Владислав Шпільман помер 6 липня 2000 року у Варшаві у віці 88 років. Він похований на Повонзькому військовому цвинтарі. Його музика та історія продовжують жити, нагадуючи світові про силу мистецтва та людську витривалість.