Василь Королів-Старий

Василь Королів-Старий — український громадський діяч, письменник, видавець та художник. Відомий під численними псевдонімами, такими як В. Диканський, Старий Василь, Подорожний, П. Щур та інші. Він був активним членом Товариства українських поступовців (ТУП) і одним із засновників Української Центральної Ради.

Народився 16 лютого 1879 року в селі Ладин на Полтавщині, в родині священника. Його батько був настоятелем Свято-Троїцької церкви у Диканьці. Матір та двоє братів Василя померли від холери, коли йому було два роки.

Василя готували до кар'єри священника, тому він закінчив Полтавську духовну семінарію, де познайомився з Симоном Петлюрою. Проте, не бажаючи стати священником, Василь вступив до Харківського ветеринарного інституту, який закінчив у 1902 році. Після цього працював ветеринарним лікарем і навіть видав популярний посібник з ветеринарії «Скотолічебник». У 1911 році відкрив у Києві першу в Україні ферму «Зааненталь», де утримував заанентальську породу кіз, завезену зі Швейцарії.

Під впливом революційних подій 1905 року Василь Королів став активним учасником українського національного руху. У 1906 році він заснував селянську спілку, за що був заарештований та ув'язнений. Після звільнення він став активним дописувачем українських газет «Рада», «Хлібороб», «Засів» та заснував впливове видавництво «Час», яке видавало критико-бібліографічний місячник «Книгарь».

У 1917 році Василь Королів був обраний до складу Української Центральної Ради від ТУП та став одним із засновників і головою Товариства шкільної освіти. Він також був членом ради Київської «Просвіти». У 1919 році був відряджений з дипломатичною місією УНР до Праги, де залишився емігрантом і працював викладачем в Українській академії господарства у Подєбрадах.

У Празі він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Наталеною Королевою, відомою українською письменницею. Подружжя оселилося у містечку Мельник, де Василь Королів продовжував літературну творчість та викладав.

Творчий доробок Василя Короліва-Старого включає численні дитячі романи, казки, п'єси та книги спогадів. Його найбільш відомі твори: роман «Чмелик» (1920), збірки казок «Нечиста сила» (1923) і «Чарівне намисто» (1937), а також п'єси «Русалка-жаба» та «Лісове свято». Він також писав статті, мемуари та переклади, займався малярськими роботами.

Василь Королів-Старий помер 11 грудня 1941 року у місті Мельник, залишивши значний літературний спадок, який продовжує впливати на українську культуру.