Валерій Шевчук

Валерій Шевчук — видатний сучасний український письменник, визначний дослідник літератури, інтерпретатор українського літературного бароко. Почесний професор Києво-Могилянської академії та Львівського університету. Лауреат Шевченківської премії, премії Фундації Антоновичів та численних літературних премій. Заслужений діяч польської культури. Твори письменника перекладено 22 мовами світу.

Народився 20 серпня 1939 року в Житомирі у родині шевця. З дитинства захоплювався літературою, зокрема українською. Навчаючись у школі, почав розуміти й вивчати українську літературу за методологією Івана Франка. Великий вплив на нього справила книга Дмитра Багалія «Григорій Сковорода — український мандрований філософ».

Закінчивши школу, працював підсобним робітником. У 1957 році закінчив технічне училище і працював на бетонному заводі. У 1958 році вступив на історико-філософський факультет Київського університету. Працював у науково-методичному відділі музеєзнавства, був власним кореспондентом газети «Молода гвардія».

Дебютував у 1961 році з оповіданням «Настунька» про Тараса Шевченка у збірнику «Вінок Кобзареві». Після цього написав багато новел, зокрема «Вона чекає його, чекає», яка згодом була екранізована. У 1967 році вийшла його книжка «Серед тижня», після чого став членом Спілки письменників України.

Серед відомих творів Валерія Шевчука — «Крик півня на світанку» (1979), «Дім на горі» (1983), «Три листки за вікном» (1986), «Дорога в тисячу років» (1990), «Козацька держава» (1995), «Жінка-змія» (1998) та інші. Його творчість умовно поділяється на три напрямки: історична проза, твори про сучасне життя і літературознавчі праці. Особливістю його творів є поєднання фольклорно-фантастичних елементів з глибоким філософським осмисленням реальності.

Його твори високо оцінені критиками і популярні серед читачів. Валерій Шевчук — лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка, премії фонду Антоновичів, літературних премій ім. Є. Маланюка, О. Пчілки, О. Копиленка, І. Огієнка, премії в галузі гуманітарних наук «Визнання» (2001). У 1986 році йому надано звання «Заслужений діяч польської культури», а у 1999 році нагороджено «Орденом князя Ярослава Мудрого» V ст.

За мотивами його романів знято фільми «Повний місяць. Ноктюрн» (1986), «Голос трави» (1992), «Місяцева зозулька» (1993).

Валерій Шевчук одружений, має двох дочок і внука. Викладає у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка, веде історико-суспільні програми на Українському радіо. Активно займається дослідженнями і перекладами давньоукраїнської літератури. Його творчий доробок залишається важливою частиною української літератури та культури.