Степан Бандера

Степан Бандера — політичний діяч, ідеолог українського національного руху. Народився 1909 року в селі Угринів на Галичині у родині священика. З 1927 член Української військової організації (УВО), одночасно працює з молоддю. З 1929 зі створенням ОУН став її членом, а згодом одним із керівників. У 1934 був засуджений польським судом на смертну кару, замінену на довічне ув’язнення. В 1939 з початком війни був визволений. В лютому 1940 Бандера зі своїми однодумцями створює Революційний Провід ОУН, а в 1941 на II Великому зборі Проводу стає його головою. Напередодні німецько-радянської війни організував похідні групи і підготував Акт 30 червня 1941 проголошення Української держави. За відмову скасувати його був заарештований німцями і перебував у тюрмах і концтаборах до вересня 1944. У німецькому концтаборі Аушвіц загинули обидва його брати — Олександр (1911—1942) та Василь (1915—1942). В 1947 обраний головою Проводу ОУН, керував боротьбою українського національного підпілля проти радянської влади. У своїх статгях обстоював ідеї християнського революційно-визвольного націоналізму, незалежності України. 15 жовтня 1959 вбитий у Мюнхені агентом радянських спецслужб Б.Сташинським.