Сол Беллоу

Сол Беллоу (справжнє ім’я Соломон Бєлоус) — славетний американський письменник, один із найвпливовіших авторів ХХ сторіччя, лауреат Пулітцерівської та Нобелівської премій, а також Національної медалі США за внесок у розвиток мистецтва. Критики ставлять Беллоу на один щабель із Вільямом Фолкнером, вважаючи обох «стовпами американської літератури».

Народився 10 червня 1915 року в Квебеку (Канада) через два роки по тому, як його батьки, Лєша та Абрам Бєлоуси, емігрували до Північної Америки із Санкт-Петербурга. Вони хотіли, щоб син став равином або музикантом, та всупереч батьківській волі Сол почав писати. Навчався у Чиказькому університеті, згодом перевівся до Північно-Західного університет, вивчав антропологію та соціологію. Працював редактором, журналістом. Викладав в університетах Міннесоти, Нью-Йорка, Бостона, Чикаго. Починав з літературних оглядів і перекладів. Вже перші твори принесли йому славу одного з найвидатніших романівстів ХХ століття.

Справжнє визнання прийшло 1975 року після публікації восьмого роману — «Дар Гумбольдта», що приніс письменникові Пулітцерівську премію. За рік Беллоу став лауреатом Нобелівської премії з літератури.

Помер у квітні 2005-го в місті Бруклін, що в Массачусетсі.