Северин Боецій

Северин Боецій — римський філософ, вчений-енциклопедист, один з основоположників середньовічної схоластики.

Народився у Римі приблизно 480 року. Ще зовсім молодим він одружився з дочкою Симмаха; консулом став у 510 році. В 522-523 роках виконував обов’язки начальника канцелярії при дворі Теодоріха. Взимку 524 року був засуджений, а потім і страчений за дії, що «приносили шкоду імперській владі». 

В «Готській війні» візантійський історик Прокопій Кесарійський розповідає: «Симмах і Боецій, його зять, обидва люди античної культури, серед найбільш авторитетних сенаторів відзначалися особливою шляхетністю. Результати філософських досліджень вони майстерно застосовували для знаходження справедливих рішень… як відносно співгромадян, так і інородців, через це завоювали не лише визнання достойних, але і заздрість нікчем, завжди готових до зради».

Мартин Грабман назвав Боеція «останнім із римлян і першим зі схоластів». І справді, Боецій вбачав свою місію в тому, щоб відкрити грецьку культуру латинянам. Ним була забезпечена спадкоємність інтелектуального життя, здійснювалась передача традиційної спадщини середньовічної культури.

Він мав намір перекласти на латинську мову всі твори Арістотеля з коментарями з логіки, моралі та фізики, а також твори Платона з тим, щоб показати порозуміння та злагоду між двома геніями. Але через передчасну смерть Боецію не вдалося завершити свій проєкт. Однак (одначе), він підготував новий переклад і коментар до «Ісагоги» Порфирія, а також переклав Арістотеля: «Категорія», «Аналітика», «Про тлумачення», «Топика». Ці тексти аж до самого XIII століття були мало не єдиним джерелом вивчення Арістотеля.