Шервуд Андерсон

Шервуд Андерсон — американський письменник, провісник сучасної психоаналітичної і побутової американської прози.

Народився 13 вересня 1876 року в місті Камден, штат Огайо, в багатодітній родині. Через родинні негаразди Шервуд рано почав працювати, виконуючи різні роботи, такі як конюх, помічник друкаря, продавець газет і погонич корів. Він також багато читав з самого дитинства. Навчався епізодично, не зміг закінчити коледж.

У 1896 році переїхав до Чикаго, де вступив до вечірньої школи в Інституті Льюїса. Після кількох років приєднався до армії під час іспано-американської війни. Після війни навчався у Віттенберзькій академії, яку закінчив у 1900 році. Потім працював у рекламній компанії в Чикаго, де писав матеріали для журналу «Agricultural Advertising», де вперше опублікував свою письменницьку роботу.

У 1906 році став президентом «United Factories Company», але через дефектні інкубатори, випущені його компанією, він залишив бізнес і переїхав до Елірії, де відкрив компанію «Anderson Manufacturing Co.», яка мала успіх. Однак через важкі поєднання бізнесу та письменницької діяльності у 1912 році Андерсон пережив нервовий зрив.

Перший роман Шервуда «Син Вінді Макферсон» вийшов у 1916 році. Він також є автором таких популярних романів, як «Люди, що марширують», «Темний сміх», «Смерть у лісі», «Поза межами бажання» та багатьох інших книжок. Найбільшу популярність йому принесла збірка оповідань «Вайнсбурґ, Огайо». Андерсон є одним з перших письменників, що ввели в літературу новаторські погляди на психологію, зокрема на фрейдистський аналіз.

Шервуд одружувався кілька разів. У 1904 році він одружився з Корнелією Лейн, з якою мав трьох дітей. У 1916 році вони розлучилися. Пізніше він одружувався з Теннессі Клафлін Мітчелл, Елізабет Норма Пролл і врешті-решт з Елеонорою Гледіс Копенгейвер, з якою активно займався профспілковим рухом.

Андерсон продовжував писати статті та книги до кінця свого життя. Його роман «По той бік бажання» (1933) розкриває соціальні суперечності під час страйку текстильників у 1929 році. Він також активно працював у галузі профспілок і підтримував страйкарів.

Андерсон помер 8 березня 1941 року у віці 64 років під час круїзу до Південної Америки через перитоніт, викликаний проковтнутою зубочисткою.

Творчість Андерсона високо оцінюється критиками, і його твори залишають значний вплив на американську літературу. У 1971 році його останній будинок в Траутдейлі, Вірджинія, був визнаний національним історичним пам'ятником.