Сашко Обрій

Сашко Обрій (справжнє ім’я — Олександр Кучеренко) народився 20 травня 1991 року в місті Південноукраїнськ на Миколаївщині. Закінчив Севастопольський університет ядерної енергії та промисловості, здобувши фах інженера з експлуатації обладнання атомних електростанцій. Упродовж 2013–2017 років працював на Південноукраїнській АЕС, а згодом переїхав до Києва, де пройшов курси тележурналістики. Працював у Музеї книги і друкарства України. З жовтня 2024 року служить у лавах Збройних Сил України.

Писати вірші почав у підлітковому віці, перші тексти з’явилися ще у восьмому класі. У 2007 році здобув перемогу в номінації «Патріотична лірика» на конкурсі «Золота арфа». Від 2011 року активно долучався до літературного життя рідного міста, став учасником клубу поетів «Колібрі», публікувався в альманахах «Колаж», «Резонанс», «Магія» та в журналі «Соборна вулиця». Його поезія охоплює широкий спектр тем — від громадянської та філософської лірики до гумору, сатири, інтимних і пейзажних мотивів.

У 2015 році вийшла перша збірка «Абетка юності», яка принесла автору Всеукраїнську премію імені Василя Симоненка. Того ж року його прийняли до Національної спілки письменників України. Наступна збірка — «І.ДЕ.Я» — побачила світ у 2016 році й була презентована в понад десяти містах України. У 2017 році Сашко Обрій здобув гран-прі фестивалю «Підкова Пегаса» у Вінниці та став абсолютним чемпіоном поетичного марафону «Просто на Покрову» в Коростені. Його творчий доробок включає також збірки «БУСОЛ» (2019), «Сокира сатири» (2021) та «ПростеП» (2025).

Окремі вірші Сашка Обрія стали основою для музичних творів. Зокрема, гурт «Тінь Сонця» створив пісню «Заколисав», а кліп на вірш «Солоні сни» презентували навесні 2025 року. Його тексти звучать у виконанні Сергія Василюка, Дарії Науменко, Валентини Заха-Бури та інших митців.

Окрім літературної діяльності, Сашко Обрій активно займається громадською роботою. З 2019 року він ініціював кампанію за перейменування Южноукраїнська на історичну назву Гард — на честь козацької фортеці, що існувала на цьому місці. Його виступи, статті, відео та флешмоби стали поштовхом до широкого обговорення теми, а в лютому 2024 року Комітет Верховної Ради підтримав перейменування міста. У межах цієї ініціативи він також створив інформаційні буклети, футболки з емблемою «Гард» та серію історичних відео «Гард. Перервати російське забуття».