Сабахаттін Алі

Турецький письменник, поет, учитель.

Сабахаттін Алі народився 25 лютого 1907 року в Айвалику, Османська імперія. Його дитинство минало в небагатій родині кадрового офіцера, який часто змінював місце служби, тому хлопчик змушений був постійно переїжджати. Батько помер рано, і це стало важливим випробуванням для родини. Попри труднощі, Сабахаттін здобув добру освіту, закінчив педагогічне училище в Стамбулі та почав працювати вчителем у місті Йозгат.

У 1928–1930 роках він навчався на філологічному факультеті Берлінського університету. Перебування в Німеччині дало йому змогу глибше ознайомитися з європейською літературою. Проте через конфлікт із німецьким студентом-нацистом, який образив турецький народ, Алі змушений був залишити країну. Повернувшись до Туреччини, він продовжив викладати у школах Айдина, Кон'ї та Анкари.

Перші літературні спроби Сабахаттін Алі зробив у 1927 році, а друкуватися почав із 1930-го. Його твори — оповідання та романи — завжди порушували гострі соціальні проблеми Туреччини 1930–1940-х років. Герої його текстів — бідняки, пригнічені владою та багатіями, а також ті, хто наважувався боротися за свободу й справедливість. У 1946 році він став редактором політично-сатиричної газети «Марко-паша».

Його творчість викликала неприйняття з боку офіційної влади. У 1933 році письменника ув’язнили за критику режиму Ататюрка, хоча згодом звільнили. Під час Другої світової війни його книжки забороняли та спалювали. Остання збірка оповідань «Скляний палац», видана у 1947 році, була негайно конфіскована цензурою. Попри це, він здобув підтримку прогресивної інтелігенції, студентів та робітників.

У 1944 році Сабахаттін Алі залишив Анкару й переїхав до Стамбула. У 1948 році, після чергового ув’язнення, він вирішив покинути Туреччину. Однак спроба нелегально перейти кордон із Болгарією закінчилася трагічно: його було видано поліції й убито. За однією версією — під час перетину кордону, за іншою — під час допиту.