Робертсон Девіс

Робертсон Девіс (28 серпня 1913 — 2 грудня 1995) — канадський романіст, драматург, літературний критик, есеїст і професор, якого вважають одним із найвидатніших інтелектуалів Канади XX століття. 

Народився в родині сенатора, редактора і публіциста Руперта Девіса, з дитинства був оточений книжками та театром, що сформувало його інтерес до драматургії й літератури. Навчався в Університеті Квінз у Канаді та в Оксфорді, де захистив дисертацію про Шекспіра і займався акторською діяльністю.

Після повернення до Канади у 1940 році Девіс працював літературним редактором у журналі Saturday Night, а згодом — головним редактором газети Peterborough Examiner. У цей період він активно писав п’єси, есеї, гумористичні оповідання під псевдонімом Семюел Марчбенкс, а також книжки про театр, зокрема «Шекспір для молодих акторів». Його одноактна п’єса «Ерос за сніданком» здобула премію Dominion Drama Festival Award у 1948 році.

У 1950-х роках Девіс долучився до створення стратфордського Шекспірівського фестивалю, співпрацюючи з режисером Тайроном Гатрі. У 1960 році він почав викладати літературу в Трініті-коледжі при Університеті Торонто, а з 1963 року став першим ректором нового аспірантського Массі-коледжу. Саме там започаткував традицію різдвяних привидячих історій, які згодом увійшли до збірки «High Spirits». За літературні досягнення отримав медаль Лорна Пірса.

Найбільше визнання Девіс здобув як романіст. Його «Салтертонська трилогія» (1950-ті) започаткувала серію великих прозових циклів. У 1970-х роках він створив «Дептфордську трилогію», що включає «П’яту Фігуру», «Мантікора» (лауреат премії генерал-губернатора) та «Світ чудес». Ці романи поєднують міф, психологію Юнга, магію та глибокий аналіз людської природи.

Після виходу на пенсію Девіс написав «Бунтівні янголи» (1981), сатиру на академічне життя, а також «Що закладено в кістках» (1985), номінований на Букерівську премію, і «Ліру Орфея» (1988) — разом вони утворили «Корнуольську трилогію». У 1990-х роках він опублікував романи «Вбивство і блукаючі духи» та «Хитрий чоловік», які мали стати частиною незавершеної «Торонтської трилогії». У цей період він також написав лібрето до опери «Золотий осел», поставленої вже після його смерті.

Девіс був активним учасником культурного життя: виступав на публічних лекціях, зокрема з теми літератури й моралі, підтримував Салмана Рушді під час скандалу навколо «Сатанинських віршів», товаришував із Джоном Кеннетом Ґелбрейтом і Джоном Ірвінгом. Його дружина, Бренда Етел Девіс, була його постійною супутницею, водієм і підтримкою. Вони мали трьох дочок — Міранду, Розамонд і письменницю Дженніфер Серрідж.

Робертсон Девіс був першим канадцем, якого прийняли до Американської академії мистецтв і літератури, кавалером Ордена Канади, почесним членом Балліол-коледжу Оксфорду, а також мав понад два десятки почесних ступенів від університетів Канади, США, Ірландії та Великої Британії. Його твори перекладені більш ніж на 17 мов, а його смерть у 1995 році стала подією національного масштабу.