Публій Овідій Назон

Публій Овідій Назон (43 р. до н. е. – бл. 18 р. н. е.) народився в місті Сульмон, що знаходиться в 150 км на північний схід від Рима.

Належав до зможного старовинного роду вершників. Хлопець навчався спочатку в Сульмоні, а потім батько, прагнучи дати обом своїм синам гарну освіту, відвіз їх до Рима, де вони навчалися у відомих філософів та риторів. У той час Овідій захоплюється поезією.

На вимогу батька він вступає на державну службу та майже не дбає про судову кар’єру. Невдовзі відмовляється від посади. Подорожує Європою, відвідує Афіни, Малу Азію, Сицилію й вирішує присвятити життя літературі. У 18 років він уперше публічно виступає зі своїми віршами, а вже в 25 стає улюбленцем Риму. Вірші молодого поета привертають увагу Горація. У Римі він знайомиться з поетами – Тібуллом і Проперцієм.

Поява «Любовних елегій» одразу принесли їх авторові широке визнання. Твори Овідія «Наука кохання» (настанови молодим закоханим, які водночас містять і критику сучасної моралі), «Засоби від кохання» суперечили моральним настановам імператора Октавіана Августа. Можливо, саме через це восени 9 р. н. е. поета несподівано відправили у заслання до берегів Чорного моря у дику країну готів і сарматів. Овідія поселили в м. Тома (нині м. Констанца). Тоді це була грецька колонія на березі Дунаю.