Петро Шекерик-Доників

Петро Шекерик-Доників (20 квітня 1889, село Голови, тепер Верховинщина, Україна — не раніше 1940) — відомий гуцульський громадський діяч, етнограф, письменник, самоврядовець і учасник Визвольних змагань. Талановитий майстер слова, який залишив значний вклад у розвиток культури та літератури Гуцульщини.

Народився на Гуцульщині в селянській сім'ї. Закінчив лише початкову школу, де його вчителем був етнограф Лука Гарматій. Пізніше займався самоосвітою. Через учителя познайомився з І. Франком, В. Гнатюком, В. Шухевичем, Г. Хоткевичем, М. Коцюбинським та ін. На їхнє прохання збирав фольклорно-етнографічні матеріали, зокрема й для повісті Коцюбинського «Тіні забутих предків». Разом із Хоткевичем створив Гуцульський театр у с. Красноїлля та грав у виставах.

Завдяки своїй наполегливості у самоосвіті, Петро став авторитетом у громаді. Під час військової служби у 24-му піхотному полку у Коломиї здобув дозвіл для солдат-українців розмовляти рідною мовою. Працював санітаром у військовому госпіталі та був активним діячем Української Радикальної Партії.

Був організатором набору добровольців до легіону Українських січових стрільців, делегатом Косівського повіту й учасником святкування Злуки ЗУНР і УНР на Софійській площі в Києві. Запроваджував осередки «Січі» та читальні «Просвіти» на Гуцульщині, боровся на Сході України з денікінцями й більшовиками, організовував курси з ліквідації неписьменності в Жабйому (Верховині), був послом до польського сейму, війтом Жаб’євської ґміни. 

Видавав щорічний часопис «Гуцульский калєндарь» та писав про побут, традиції та видатні події Гуцульщини. Першою літературною публікацією була невелика книжка «На дні озера» в 1913 році. 

Найзначнішим його твором є роман «Дідо Иванчік», написаний гуцульським діалектом. Роман зображує духовний і матеріальний світ гуцулів з давніх часів до початку ХХ століття. За словами Станіслава Вінценза, Петро Шекерик-Доників був талановитою, якщо не геніальною людиною, і створив твір, що буде гордістю саморідного письменства.

20 квітня 1940 року Петро Шекерик-Доників поставив останню крапку в романі «Дідо Иванчік». Уже 15 травня його разом із сином та іншими односельцями арештувала нова окупаційна совєцька влада. Петра Шекерика-Дониківа звинуватили у виступах проти комуністичної системи та зв’язку з «націоналістичною бандою». Засудили на 8 років і відправили в Сибір, де шлях письменника загубився.

За життя автора були опубліковані лише фрагменти роману «Дідо Иванчік». Після арешту рукопис уважався втраченим. Так дружина Параска його врятувала, переховуючи кілька десятиліть. Лише 1999 року, під час відзначення 110-річчя з дня народження Петра Шекерика-Дониківа, родина передала текст товариству «Гуцульщина», яке й здійснило перше видання у 2007 році. Нині рукопис зберігається в Меморіальному музеї Петра Шекерика-Дониківа у Верховині.