Олівер Сакс

Олівер Сакс — всесвітньо відомий британський невролог, доктор медицини та письменник, автор бестселерів.

Народився 9 липня 1933 року в Лондоні в єврейській родині лікарів і науковців: його мати була хірургинею, а батько — терапевтом. Медичну освіту здобув в Оксфордському університеті, а ординатуру проходив у лікарні Гори Сіон у Сан-Франциско. З 1965 року жив і працював у Нью-Йорку, де обіймав посади професора неврології в Медичному центрі Колумбійського університету та Медичній школі Нью-Йоркського університету. Також був консультантом у лікарні Бет-Абрахам у Бронксі та Будинку опіки католицької спільноти Малих сестер убогих.

Його письменницька кар'єра розпочалась у Бронксі, де він зіткнувся з групою пацієнтів, які десятиліттями перебували в нерухомому стані через наслідки летаргічного енцефаліту. Завдяки експериментальному препарату L-dopa Сакс зумів повернути їх до життя, що стало основою для книжки «Пробудження». Цей твір надихнув на створення фільму 1990 року з Робертом Де Ніро та Робіном Вільямсом, який був номінований на премію «Оскар».

Олівер Сакс став всесвітньо відомим завдяки своїм збіркам клінічних історій, серед яких «Чоловік, який сплутав дружину з капелюхом, та інші історії з лікарської практики», «Антрополог на Марсі» та Musicophilia: Tales of Music and the Brain. Його твори вирізняються глибоким гуманізмом і здатністю передати внутрішній світ пацієнтів, не зосереджуючись на медичних деталях, а на переживаннях і пошуках сенсу життя.

Загалом Сакс написав понад п'ятнадцять книжок, які неодноразово перевидавались і були перекладені більш як двадцятьма мовами світу. Українською мовою вийшли, зокрема, «Пробудження», «Стрімголов. Історія одного життя» та «Чоловік, який сплутав дружину з капелюхом, та інші історії з лікарської практики».

Окрім літературної діяльності, Сакс був дописувачем журналів New Yorker та New York Review of Books, а також читав лекції у Ворикському університеті. Його внесок у популяризацію медицини та нейропсихології був відзначений численними нагородами, серед яких Грант Ґуґґенгайма, Премія Джорджа Полка, Lewis Thomas Prize, Hawthornden Prize, Медаль Бодлі та інші.

Особисте життя Сакса залишалося приватним до останніх років. Він ніколи не одружувався і довгий час дотримувався целібату. У своїй автобіографії «У русі: життя» він вперше відкрито згадав про свою гомосексуальність. З 2008 року його пов'язувало глибоке партнерство з письменником Біллом Гейзом, яке тривало до самої смерті Сакса.

Олівер Сакс помер 30 серпня 2015 року у своєму будинку на Мангеттені від рецидиву меланоми. Йому було 82 роки.