Ольга Кобилянська

Ольга Кобилянська (1863-1942) – українська письменниця, представниця модернізму, активна учасниця феміністичного руху, яка у своїх творах описувала нетипових для української літератури того часу героїнь. Вони відрізнялися своєю інтелігентністю, емансипованістю, нескінченними пошуками ідеалу.

Своєю освітою займалася самостійно, батько вважав, що навчання дівчині непотрібне. Багато читала, німецькою мовою володіла завдяки матері і її перші новели були написані німецькою мовою. Її подорожі та знайомство з Лесею Українкою, Наталією Кобринською, Осипом Маковеєм, Іваном Франком, Василем Стефаником та Михайлом Коцюбинським змінили її культурний та політичний світогляд, вона долучилася до українського жіночого руху на Буковині та почала писати українською мовою. Для багатьох її творів характерні напівавтобіографічні елементи та вплив творчості Жорж Санд і Фрідріха Ніцше. Також її твори відомі своїми імпресіоністичними, ліричними описами природи та тонкими психологічними зображеннями.

Деякі твори Кобилянської були опубліковані за кордоном, оскільки авторка співпрацювала з редакторами іноземних видань. Письменниця листувалася з Карлом Кавтським зі штутґартського журналу «Die neue Zeit», і там вийшли друком три її оповідання німецькою мовою: «Natur» («Природа»), «Eine Schlacht» («Битва»), «Eine Unzivilisierte» («Некультурна»). А у 1898 році новелу «Битва» опублікували в тижневику «Die Gesellschaft».