Олег Поляков

Олег Поляков (1971) — сучасний український прозаїк, критик, журналіст. На думку літературознавців, Олег Поляков є одним із творців нової химерної прози в українській літературі. Романи О. Полякова не порушують законів фізики, не виходять

за межі здорового глузду, в них немає фантастичних чи фентезійних персонажів, часових чи просторових маніпуляцій, і водночас вони сповнені дивної ірреальності – фірмової авторської «химерності». Літературний стиль О. Полякова став об’єктом літературно- наукових досліджень фахівців Національного університету ім. Тараса Шевченка, Київського університету ім. Бориса Грінченка, Університету імені Адама Міцкевича у Познані (Польща).

Олег Поляков є автором чотирьох романів: «Рабині й друзі пані Векли» (Київ: КМ Publishing, 2015).  В дебютному романі автор зібрав разом красивих і нещасних дівчат, аби довести, що причина їхнього страждання може легко стати об’єктом гордості й наснаги. Роман потрапив у довгі списки конкурсу Книга року ВВС-2015. Книгу було видано у Польщі: Niewolnice i przyjaciele pani Tekli (Warszawa: Anagram, 2019). «Хроніки туманної Трої» (Київ: Видавнича група KM-БУКС, 2016). У романі відбувається міфологізація найбільшого «спальника» Києва — Троєщини, і персонажі анекдотів перетворюються на античних героїв. Книга потрапила в лонгліст конкуру Премії Ковалевих-2017, США. «Крижана карусель» (Вінниця: Дім Химер, 2019). Це роман про національні ідеї та антиідеї українців, про їхні найголовніші комплекси та душевні вади, причини багатьох поразок та недоведених до кінця справ. Роман отримав ІІ премію Конкурсу ім. Ірини Вільде (2021). Книга також була надрукована у Польщі: Lodowa karuzela (Warszawa: Anagram, 2021) й увійшла до довгого списку Літературної нагороди Центральної Європи Angelus-2022. «П’ять поглядів на весняний вогонь» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2024). Цей роман доводить, що центр Землі — поняття зовсім не географічне, а винятково духовне, і що одного дня він може переміститися в провінційне українське містечко. Критичні матеріали, есе та інтерв’ю Олега Полякова друкували у виданнях: «Кур’єр Кривбасу»,  «Українська правда», «Читомо», «Буквоїд», «Україна молода», «La Palabra y el Hombre» (Мексика).