Михайло Яцків

Михайло Яцків — талановитий західноукраїнський письменник, видатний майстер короткої психологічної новели, які перекладалися польською, чеською, німецькою, французькою, японською мовами та входили до антологій новелістики світу. Автор, що розвинув одну з рис пізнього українського бароко, поєднуючи «високий» стиль з орієнтацією на фольклор.

Михайло Юрійович Яцків народився 8 листопада 1873 року в Лесівці біля Станіслава (нині Івано-Франківськ) Королівства Галичини й Лодомерії, Австро-Угорщина, в сім'ї селян. Навчався в Станіславській школі, після закінчення став гімназистом Бережанської гімназії, з якої його виключили за участь в таємному гуртку, де обговорювалися книжки революційного змісту.

У 1897 Михайло Яцків, переїхавши до Львова, став працювати у страховому-кредитному товаристві «Дністер», одночасно починаючи писати та публікуватись. У «Літературно-науковому віснику» публікуються шість оповідань молодого автора, далі виходить збірка «В царстві сатани», повість «Вогні горять», а через три роки — збірка новел «Душі кланяються». Творчість молодого письменника відмічали та високо оцінювали Іван Франко, Леся Українка та Василь Стефаник. У 1913 році виходять повість «Зірниці», збірник «Смерть бога» і брошура «Іван Франко. У сороковій річниці».

У період Першої світової війни письменнику прийшлося стати рядовим солдатом австрійської армії. Цей період його воєнного життя відобразився в післявоєнних оповіданнях та новелах, що увійшли до збірки «Далекі шляхи» та повісті «Горлиця». У 1916 році вийшла друком перша, а через рік — друга частина його повісті «Танець тіней». У 20-х роках був редактором газети «Рідний край», а після Другої світової працював у Львівській науковій бібліотеці. Написав кілька оповідань та видав кілька збірок творів: «Молоде вино Грона», «Новелі», «Народні пісні».

Помер письменник 9 грудня 1961 у Львові, похований на Личаківському цвинтарі.