Мо Янь

Мо Янь — китайський письменник, відомий своїм особливим літературним стилем і глибоким дослідженням історії та суспільства, описаний TIME як «один із найвідоміших з усіх китайських письменників, твори якого намагалися заборонити та незаконно розповсюджували». Справжнє ім'я — Ґуань Моє. Мо Янь — це псевдонім, у перекладі з китайської означає «Не говори».

Народився 17 лютого 1955 року в повіті Ґаомі провінції Шаньдун, Китай, зростав у селянській родині. Дитинство припало на період Культурної революції, через нестабільну ситуацію в країні Мо Янь змушений був залишити школу та працювати на фабриці. У двадцять років він вступив до Народно-визвольної армії Китаю, де розпочав свою літературну діяльність.

Навчався у Вищій школі мистецтв Народно-визвольної армії Китаю та Літературному інституті Лу Сіня Пекінського педагогічного університету, здобув ступінь магістра літератури та мистецтва. Його перші оповідання — «Дощ весняної ночі», «Суха ріка», «Народна музика», «Осінні води» — були опубліковані у 1981 році. Вони одразу привернули увагу критиків і заклали основу майбутнього авторського стилю, який поєднує фантастику, історичну глибину, фольклор та політичну алегорію.

Справжнє визнання Мо Янь здобув після публікації роману «Червоний гаолян» у 1987 році, який складається з циклу новел і був екранізований режисером Чжаном Імоу. Фільм отримав «Золотого ведмедя» на Берлінському кінофестивалі.

У наступні роки письменник створив низку значущих творів: «Пишні груди, жирні сідниці» — глибоко особистий і політично відвертий роман про жіночу тілесність та материнство, «Жаба» — структурований як серія листів про долю сільських акушерок і репродуктивну політику, «Втома життя і смерті» — філософська притча про реінкарнацію, «Країна вина» — сатиричний роман, заборонений у Китаї, а також «41 гармата», який отримав літературні відзнаки.

Особливе місце в його доробку посідає роман «Тортури з ароматом Сандалу». Цей твір, який здобув літературну премію «Дінцзюнь», є драматичним зануренням у період Боксерського повстання. Через життя головної героїні Сунь Мейнян, її батька та інших персонажів, Мо Янь описує складні моральні вибори, жорстокість влади й ідею честі. Кульмінацією роману стає сандалова страта — ритуал, який одночасно вражає і спонукає до філософських роздумів. Ідіоматика, стиль, перегуки з класичною оперою та глибокий культурний контекст роблять «Тортури з ароматом Сандалу» одним із найвиразніших зразків китайської «літератури коріння».

У 2012 році Мо Янь став лауреатом Нобелівської премії з літератури за «галюцинаторний реалізм, що поєднується з народними казками, історією та сучасністю». Його стиль порівнюють з магічним реалізмом Маркеса, але твори китайського письменника мають власну національну інтонацію — сміливу, багатошарову, сповнену болю і мудрості. Його роботи були перекладені понад десятьма мовами, зокрема англійською, французькою, німецькою, норвезькою та українською.

Мо Янь також активно працював над есеїстикою — збірка «Говори, Мо Янь!» стала своєрідною духовною автобіографією. Він брав участь у літературних фестивалях, працював сценаристом, редагував культурні видання й не раз висловлювався на тему цензури, зазначаючи, що письменник має постійно творити, аби не стати заручником власних нагород. Водночас він є членом Комуністичної партії Китаю.