Марсель Пруст

Марсель Пруст (Valentin Louis Georges Eugène Marcel Proust) — французький письменник, есеїст та критик, один із найвизначніших авторів XX століття. Його головний твір, семитомний роман-епопея «У пошуках втраченого часу», став ключовою віхою модерністської літератури та вплинув на розвиток світового романного жанру.

Народився 10 липня 1871 року в Парижі, у заможній інтелігентній родині. Його батько, Адрієн Пруст, був відомим лікарем-епідеміологом, а мати, Жанна Вейль, походила з родини єврейського біржового маклера й була освіченою жінкою з витонченим смаком.

У дев’ятирічному віці Марсель переніс сильний приступ астми, яка супроводжувала його все життя та значно вплинула на його характер, спосіб життя та творчість. Дитинство він часто проводив у селі Ільє, що пізніше стало прообразом Комбре в його романі.

Пруст навчався в престижному ліцеї Кондорсе, а згодом вступив до Сорбонни, де вивчав право та філософію, слухав лекції Анрі Бергсона. У цей час він активно відвідував паризькі салони, знайомився з видатними літераторами й митцями та формував свій літературний смак.

Літературний талант проявився ще у студентські роки. Перші оповідання він публікував у журналах, а 1896 року вийшла його перша збірка «Радості й дні», яка складалася з есе, оповідань та поезій.

Попри свою фізичну слабкість, Пруст служив рік у французькій армії (1889–1890), що відобразив у романі «На Германтову сторону». Після цього працював у бібліотеці Мазаріні, але через хворобу швидко залишив цю посаду.

У молоді роки він здобув репутацію сноба та дилетанта через активну участь у світському житті. Його захоплення аристократією та мистецькими салонами позначилося на його творчості: саме цей світ став основою для багатьох образів його головного твору.

У 1909 році Пруст розпочав роботу над своїм найвідомішим романом. Перший том, «На Сваннову сторону», він видав у 1913 році власним коштом, оскільки видавці не ризикнули взяти рукопис. Хоча читачі сприйняли книгу стримано, другий том «У затінку дівчат-квіток» (1919) приніс Прусту Гонкурівську премію й значну популярність.

Роман «У пошуках втраченого часу» складається із семи томів, де автор через спогади й рефлексії героя досліджує тему пам’яті, часу, втрати та пошуків сенсу. Його стиль відзначається довгими, складними реченнями, деталізованими описами й глибоким аналізом людської психології.

У 1920-х роках здоров’я Пруста значно погіршилося. Він практично весь час проводив у своїй квартирі, працюючи ночами та спочиваючи вдень. Останні три томи роману залишилися незавершеними, їх упорядкуванням займався його брат Робер.

18 листопада 1922 року Марсель Пруст помер від пневмонії та ускладнень астми. Похований на цвинтарі Пер-Лашез у Парижі.

«У пошуках втраченого часу» став одним із найкоментованіших романів у світовій літературі. Хоча на момент виходу він викликав суперечливі реакції, згодом його величезний вплив на літературу XX століття визнали як літературознавці, так і письменники.

Стиль Пруста вплинув на модерністську прозу, а його психологічний аналіз часу та пам’яті надихнув багатьох авторів, зокрема Наталі Саррот, Жульєна Ґрака та Клода Сімона. Його роман екранізували кілька разів, а дослідження його творчості продовжують видаватися й донині.

Пруст залишився у світовій літературі як майстер внутрішнього монологу, витончених деталей та епічного осмислення людського існування. Його роботи стали не просто книгою, а справжнім феноменом культурного переосмислення часу, пам'яті та життя.