Марко Черемшина

Марко Черемшина (справжнє ім'я: Іван Юрійович Семанюк) — видатний український письменник, громадський діяч, адвокат, доктор права.

Народився 13 червня 1874 року в селі Кобаки Косівського повіту Галичини (нині Івано-Франківська область) у селянській родині. Навчався в Коломийській гімназії, де навчання провадилося польською мовою, тому хлопцеві довелося швидко її опанувати. Вже тоді він цікавився громадським і культурним життям у Галичині та на Буковині, передплачував майже всі тогочасні часописи.

У цей період він починає писати під псевдонімами Василь Заренко і Марко Легіт. Перший твір-драму «Несамовиті» надіслав на конкурс журналу «Зоря», але текст загубився. Закінчив гімназію у 1896 році і поїхав до Відня, де здобував правничу освіту у Віденському університеті.

У 1900-1901 роках він опублікував низку оповідань, які склали його першу книгу «Карби. Новели з гуцульського життя». Закінчив університет у 1901 році, а диплом адвоката отримав у 1906 році. Працював адвокатським помічником у Делятині, а з 1912 року — адвокатом у Снятині.

У Снятині письменник зустрів свою майбутню дружину Наталю. Його адвокатська контора стала центром громадського життя Снятина. Іван вірив, що українці зможуть вибороти кращу долю для своєї Батьківщини, і активно боровся за це. Він володів 13 мовами та у своїх художніх перекладах не користувався підрядником.

Під час Першої світової війни він мешкав у рідному селі Кобаки, а після її закінчення повернувся до Снятина. Після «Карбів» у творчості Черемшини була тривала перерва, після якої з 1919 року почали з’являтися його оповідання, присвячені злидням та бідам українців у часи Першої світової.

Третій тематичний цикл творів Марка Черемшини, «Верховина», містить оповідання про життя селянства під гнітом польської влади. Черемшина писав новели з гуцульського життя, приділяючи увагу драматизму і психологізму персонажів. Його твори часто включають елементи ритмізованої мови та етнографічні матеріали.

Іван Семанюк досліджував духовний світ Гуцульщини та планував видати наукову працю. Раптова смерть 25 квітня 1927 року, коли він упав біля могили свого батька, не дозволила йому реалізувати всі свої задуми.

Творчість Марка Черемшини високо оцінили сучасники, такі як Микола Зеров. Сучасна критика відзначає його високу майстерність і багатство народної мови. Його твори перекладалися багатьма мовами. За його оповіданням «Сльоза» створено мультиплікаційну стрічку «Різдвяна казка» (1993, «Укранімафільм»). Про нього знято фільм «Марко Черемшина» (1975).