Карен Горнай

Карен Горнай — німецька психоаналітикиня, яка наприкінці своєї кар’єри працювала у США. Вона стала однією з ключових постатей неофройдизму та засновницею феміністичної психології. Її теорії поставили під сумнів традиційні погляди Зиґмунда Фройда, особливо щодо сексуальності та інстинктивної орієнтації психоаналізу. Горнай наголошувала на значенні культури й соціального середовища у формуванні особистості, а не лише на біологічних чинниках.

Народилася Карен Даніельсен 16 вересня 1885 року у Бланкенезе, поблизу Гамбурга. Її батько був норвезьким капітаном торгового флоту, суворим протестантом, а мати — більш відкритою, але водночас депресивною та владною. У дитинстві Карен відчувала брак батьківської любові, що вплинуло на її психологічний розвиток. З ранніх років вона виявляла амбіції та прагнула здобути освіту, попри обмеження для жінок у Німеччині того часу. У 1906 році вступила до медичного факультету Фрайбурзького університету, а згодом навчалася в Ґеттінґені та Берліні, де у 1911 році здобула ступінь доктора медицини.

У 1909 році Карен одружилася з бізнесменом Оскаром Горнаєм, народила трьох дочок, але шлюб виявився невдалим і завершився розлученням у 1937 році. Водночас вона пережила смерть обох батьків та брата, що спричинило глибокі депресії. Вихід із кризових станів вона знайшла у психоаналізі, пройшовши сотні годин терапії.

З 1920 року Горнай працювала у Берлінському психоаналітичному інституті, де викладала, проводила дослідження та практикувала як психоаналітикиня. У 1932 році, через розбіжності з ортодоксальними фройдистами та зростання нацизму, вона переїхала до США. Спершу працювала в Чикаго, а згодом у Нью-Йорку, де увійшла до кола культурної школи психоаналізу разом з Еріхом Фроммом, Гаррі Стеком Салліваном та Кларою Томпсон.

У Брукліні Горнай розвинула власні теорії неврозу та особистості. У 1937 році вона опублікувала працю «Невротична особистість нашого часу», яка здобула широку популярність. Пізніше заснувала Асоціацію розвитку психоаналізу та Американський інститут психоаналізу, де була деканом. Вона також започаткувала «American Journal of Psychoanalysis» і викладала у Нью-Йоркському медичному коледжі.

Горнай стала авторкою нових концепцій у психоаналізі — відчуження, самореалізація, ідеалізований образ. Вона доводила, що психологічні відмінності між чоловіками та жінками зумовлені культурою й суспільством, а не біологією. Її роботи заклали підвалини сучасної жіночої психології та вплинули на розвиток гуманістичного напряму в психотерапії.

Останні роки життя вона присвятила викладанню та практиці у США. Померла Карен Горнай у Нью-Йорку 4 грудня 1952 року, залишивши значний спадок у психоаналізі та психології, який і сьогодні має вагомий вплив на науку та практику.