Каролін Форше

Каролін Форше (Carolyn Forché) — американська поетка, редакторка, професорка, перекладачка та правозахисниця.

Народилася 28 квітня 1950 року в Детройті, штат Мічиган. Каролін почала публікуватися під прізвищем від свого першого шлюбу. У 1972 році здобула ступінь бакалавра з креативного письма в Університеті штату Мічиган, а в 1975 році — ступінь магістра образотворчих мистецтв (MFA) в Університеті Боулінг-Грін. Викладала в багатьох навчальних закладах, зокрема в Університеті Боулінг-Грін, Університеті штату Мічиган, Університеті Вірджинії, Скідмор-коледжі, Колумбійському університеті, Університеті штату Сан-Дієго та на програмі MFA в Університеті Джорджа Мейсона. Вона має почесні докторські ступені Скрентонського університету, Каліфорнійського інституту мистецтв, Університету Маркетт, Рассел Сейдж коледжу та коледжу Сьєрра-Невада. Форше є президентською стипендіаткою Університету Чепмена, заслуженою професоркою Джорджтаунського університету у Вашингтоні, де очолювала Центр поетики та соціальної практики Ланнана й обіймала посаду запрошеної завідувачки кафедри поезії Ланнана. Також вона є канцлером Академії американських поетів, опікункою Griffin Poetry Prize і разом із Глорією Стайнем виступає співголовою Творчої консультативної ради резиденції для письменниць Hedgebrook на острові Відбі.

У 1976 році її перша поетична збірка «Збирання племен» (Gathering the Tribes) перемогла в конкурсі Єльської серії молодих поетів і вийшла у Yale University Press. Після поїздки до Іспанії у 1977 році, де вона перекладала твори сальвадорської поетки у вигнанні Кларібель Алегрії, а також Георга Тракля та Махмуда Дарвіша, Форше отримала стипендію Гуггенхайма, що дозволило їй поїхати до Сальвадору, де вона працювала правозахисницею під наставництвом Леонеля Гомеса Відеса. Її друга книга «Країна між нами» (The Country Between Us, 1981 або 1982 рік за різними згадками), видана за підтримки Маргарет Етвуд, включає поему «Полковник» (The Colonel) і принесла авторці премію Аліси Фей ді Кастаньйоли від Поетичного товариства Америки та премію Ламонт Академії американських поетів. Серед інших її поетичних книг: «Ангел історії» (The Angel of History; видана в 1994 або 1995 році), що стала лауреаткою книжкової премії Los Angeles Times; «Синя година» (Blue Hour; видана у 2003 або 2004 році), що була фіналісткою Національної премії кола книжкових критиків; а також п'ята збірка «У пізності світу» (In the Lateness of the World, 2020), видана Penguin Press і Bloodaxe Books та відзначена як фіналістка Пулітцерівської премії.

Каролін Форше є авторкою терміну «поезія свідчення». У 1993 році вийшла її антологія «Проти забуття: Поезія свідчення двадцятого століття» (Against Forgetting: Twentieth-Century Poetry of Witness), яку Нельсон Мандела схарактеризував як удар проти тиранії, упереджень і несправедливості. Серед її прозових робіт — мемуари «Кінь на нашому балконі» (The Horse on Our Balcony, HarperCollins, 2010), книга есеїв (HarperCollins, 2011), а також мемуари про Сальвадор «Те, що ви чули, — правда: мемуари свідчення та опору» (What You Have Heard Is True: A Memoir of Witness and Resistance, Penguin Press, 2019). У жовтні 2019 року ця праця стала фіналісткою Національної книжкової премії в категорії нонфікшн та отримала книжкову премію Хуана Е. Мендеса з прав людини в Латинській Америці. Статті та рецензії Форше виходили в The New York Times, The Washington Post, The Nation, Esquire, Mother Jones, Boston Review тощо. Її твори перекладено більш ніж на тридцять мов.

Письменниця отримала три стипендії від Національного фонду мистецтв, стипендію Фонду Джона Саймона Гуггенхайма, а також літературну стипендію Фонду Ланнана у 1990 або 1992 році. Вона була однією з перших поеток, нагороджених премією Віндхема Кемпбелла від Бібліотеки Бейнеке Єльського університету. У 1998 році в Стокгольмі отримала премію Фонду Едіти та Іри Морріс Хіросіми за мир і культуру. Її нагороди також включають премію Роберта Крілі та премію Деніз Левертов, а у 2024 році її обрали міжнародною письменницею Королівського літературного товариства (Royal Society of Literature International Writer). 

Форше живе в Меріленді зі своїм чоловіком, фотографом Гаррі Маттісоном, з яким одружилася у 1984 році; у подружжя є син Шон-Крістоф Маттісон.