Ізабель Вілкерсон

Американська журналістка та перша афроамериканка-лауреатка Пулітцерівської премії у галузі журналістики, авторка бестселерів за версією The New York Times. У 2016 році 44-й президент США Барак Обама нагородив пані Вілкерсон Національною гуманітарною медаллю США за внесок у розвиток журналістики та «захист нерозказаних історій».  

Народилася 1961 року у Вашингтоні в родині мігрантів, які покинули Вірджинію під час Великого переселення. Її батько, Оскар Лоутон Вілкерсон, був одним з льотчиків Таскігі під час Другої світової війни, а пізніше став інженером-будівельником мостів.

Вілкерсон була головною редакторкою газети коледжу Говардського університету, стажувалася в Los Angeles Times та Washington Post і стала головою Чиказького відділу The New York Times. Також вона викладала в Принстонському, Північно-Західному та Бостонському університетах.

Її дебютна книга «Тепло інших Сонць: Епічна історія Великого переселення Америки» (2010) розповідає про Велике переселення афроамериканців у північні та західні міста США впродовж ХХ століття. Вона провела інтерв'ю з понад тисячею людей, які брали участь у цьому переселенні. Друга книга «Каста. Витоки наших невдоволень» (2020) досліджує расову ієрархію в США як систему каст. Обидві книги стали бестселерами й отримали численні літературні нагороди.

Ізабель Вілкерсон була одружена двічі. Її першим чоловіком був Родерік Джеффрі Ваттс. Другим чоловіком був Бретт Келлі Гамільтон, який помер у 2015 році від рідкісної пухлини мозку.

Її роботи вплинули на розуміння расових ієрархій та історії переселення афроамериканців у США. У 2023 році Ава ДюВерней зняла біографічну драму про Ізабель Вілкерсон та написання її книги «Каста».