Іван Карпенко-Карий

Іван Карпенко-Карий (справжнє прізвище – Тобілевич) (1845 – 1907) – український письменник, драматург, актор та один із корифеїв українського побутового театру.

Іван навчався у Бобринецькому повітовому училищі, а з 1859 року почав працювати писарчуком. Згодом – служив у повітовому суді.

У 1865 році він переїхав до Єлисаветграда. Почав брати участь в аматорських виставах Олександра Тарковського, став членом народовольського гуртка Опанаса Михалевича і публікував літературно-критичні статті.

У 1883 році він опублікував своє оповідання «Новобранець» й вступив до театральної трупи Михайла Старицького. Через рік його було заарештовано й заслано до Новочеркаська – там він написав свою першу драму «Чабан» («Бурлака»), а також п'єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна». Впродовж 1886 – 1887 років він їх опублікував.

У 1886 році вийшла перша збірка його драматичних творів. Через два роки, коли з нього зняли нагляд, він вступив до трупи свого брата Миколи Садовського, пізніше — до трупи іншого брата Панаса Саксаганського.

Наприкінці свого життя Іван написав чимало п’єс, серед яких «Хазяїн», «Суєта» та «Житейське море».