Ґюстав Флобер

Ґюстав Флобер — видатний французький письменник, автор романів «Пані Боварі», «Саламбо», «Виховання почуттів» та інших творів, які справили значний вплив на розвиток світової літератури. Його творчість вважається мостом між реалізмом першої половини XIX століття і натуралізмом другої половини століття.

Народився 12 грудня 1821 року в Руані, у Верхній Нормандії, Франція. Його батько був відомим хірургом, а мати походила зі старовинного норманського роду. Дитинство Гюстава пройшло в Руані, неподалік від лікарні, де працював його батько. Майбутній письменник з ранніх років проявляв цікавість до літератури й історії. У юності він мав замкнутий і боязкий характер, але вже тоді почав писати та виявляти літературні здібності.

Флобер навчався в Королівському ліцеї в Руані, а згодом вступив на юридичний факультет Паризької Сорбонни. Однак через хворобу, схожу на епілепсію, він залишив навчання в 1844 році та переїхав до маєтку Круассе поблизу Руана. Там він присвятив життя літературній праці, ведучи усамітнений спосіб життя.

У ранньому періоді 1830—1840 років знаходиться у полоні «несамовитого романтизму». Написав такі твори «Танок смерті», «Мрії в пеклі», «Записки безумця». Проте отримавши шквальну критику першої версії роману «Спокуса Святого Антонія», письменник вирішив зосередитись на картинах повсякденного життя, а не на напівфантастичних постатях. Згодом Флобер став одним із найвідоміших реалістів у літературі.

Твір, який приніс Флоберу скандальну славу — «Пані Боварі» (1856) — це психологічний роман, який став шедевром світової літератури. Роман показав вульгарність і духовну порожнечу провінційного життя. Його публікація викликала судовий процес через звинувачення в аморальності.

У 1858 році Флобер здійснив подорож до Карфагена, щоб зібрати достатньо матеріалів для наступного роману «Саламбо». Роман був закінчений у 1862 році після 4 років праці над рукописом. Наступна робота «Виховання почуттів» (1869) — твір про втрачений ідеалізм молодого покоління, зокрема в контексті революції 1848 року. Він став останнім романом письменника і був виданий 1869 року.

Флобер так і не одружився, ймовірно, через своє хронічне захворювання і переконання, що він не хотів обтяжувати інших своїми труднощами. Він мав романтичні стосунки з Луїзою Коле, але його погляди з часом стали більш скептичними і платонічними. Він також захоплювався подорожами, медичною наукою і мав глибокий інтерес до історії та мистецтва.

8 травня 1880 року, у 58 років, Флобер помер від інсульту. Письменника поховали у сімейному склепі на кладовищі у Руані. Пам'ятник був урочисто відкритий у музеї Руана 1890 року. Іменем Гюстава Флобера названі вулиці в багатьох містах світу, зокрема у Валансі, Ермоні, Парижі, Реймсі, Рожервілі та Кривому Розі.

Романи Флобера перекладені багатьма мовами й неодноразово адаптовані для театру та кіно. Його стиль і метод створення об'єктивного роману вплинули на багатьох письменників, серед яких був Гі де Мопассан.