Грація Деледда

Грація Деледда — італійська письменниця, лауреатка Нобелівської премії з літератури 1926 року «за поетичні твори, у яких із пластичною ясністю описується життя її рідного острова, а також за глибину підходу до людських проблем загалом».

Народилася 27 вересня 1871 року Нуоро, Сардинія. Походила з сім'ї землевласника, була четвертою із семи братів і сестер. Відвідувала початкову школу, а потім навчалася у приватного вчителя і перейшла до самостійного вивчення літератури. Тоді ж вона почала проявляти інтерес до письменництва й у 13 років було опубліковано її перше оповідання.

У 1982 році вийшов перший роман Деледди «Fiori di Sardegna». Відтоді вона регулярно видавала свої книжки, серед яких такі культові твори, як «Anime oneste», «Il vecchio della montagna», «L'edera, Sino al confine» та чимало інших.

Її твори зображують життя, звичаї та традиції сардинців, часто описують ізгоїв, які мовчки борються з соціальною ізоляцією. Деледда критикувала соціальні цінності та моральні норми через свої романи.

У 1926 році Грація Деледда отримала Нобелівську премію з літератури. Її твори високо оцінили такі відомі письменники, як Луїджі Капуана, Джованні Верга та інші. У 1916 році її роман «Cenere» був екранізований.

У 1900 році Грація Деледда одружилася з Пальміро Мадезані. У них народилося двоє синів: Сардус і Франческо. Деледда любила тварин і часто згадувала свого улюбленого ворона Чекку у своїх записах.

Грація Деледда померла у віці 64 років від раку грудей. Її останній роман «La chiesa della solitudine» є напівавтобіографічним описом молодої жінки, яка примиряється зі смертельною хворобою. Завершений рукопис роману «Cosima» був виявлений після її смерті та опублікований у 1937 році.

Твори Деледди значно вплинули на сардинських письменників, таких як Серджіо Ацені, Джуліо Анджоні та Сальваторе Маннуццу. Її будинок у Нуоро перетворений на музей, відомий як Museo Deleddiano.