Френсіс Скотт Фіцджеральд

Френсіс Скотт Фіцджеральд — американський прозаїк, есеїст і новеліст. Найбільш відомий романами, які змальовують яскравість і надмірність «епохи джазу» — термін, який він популяризував у своїй збірці оповідань Tales of the Jazz Age. 

Народився 24 вересня 1896 року в родині ірландських переселенців. Отримав ім’я на честь прадіда Френсіса Скотта Кі, що написав текст державного гімну США.

З 1908 по 1910 рік навчався в Академії Сент-Пола, що здійснювала підготовку студентів до вступу у коледж. У 1914 році закінчив школу Ньюмена, престижного навчального закладу, розташованого у місті Хакенсак, штат Нью-Джерсі. 

З 1913 по 1917 рік студіював у Принстонському університеті, але покинув навчання у зв’язку із вступом до лав американської армії. Переконаний, що приречений на загибель, у військовому таборі, куди молодь послали на військове навчання, він працює над першим у своєму житті романом «Романтичний егоїст». Однак його навіть не відправили до Європи.

Ще у тринадцятирічному віці Фіцджеральд зробив перші спроби в письменстві, публікуючи у шкільній газеті детективне оповідання. Під час навчання у Принстоні писав п’єси для студентського театру.

За життя Фіцджеральд опублікував чотири романи, чотири збірки оповідань і 164 новели, але визнання критиків отримав лише після своєї смерті й зараз вважається одним з найвидатніших американських письменників ХХ століття.