Фолькер Вайдерманн

Фолькер Вайдерманн (Volker Weidermann) — німецький письменник і літературний критик, колишній літературний директор і редактор недільного випуску газети Frankfurter Allgemeine Zeitung (у 2015 році перейшов до Der Spiegel). 

Народився 6 листопада 1969 року у Дармштадті, Німеччина. Вивчав політологію, німецьку мову та літературознавство в Гейдельберзі та Берліні. Протягом багатьох років писав літературно-критичні статті для різних видань. З 2003 року очолює видання спільно з Клаудіусом Зайдлем. З 2012 обіймає посаду гостьового професора у Вашингтонському університеті в Сент-Луїсі, штат Міссурі. Живе в Берліні.

У березні 2006 року була опублікована літературознавча історична книга Вайдерманна «Lichtjahre» з підзаголовком «Коротка історія німецької літератури з 1945 року до сьогодні». Ця праця породила дискусію про поділ літературної критики в Німеччині на два табори, охарактеризовані Губертом Вінкельсом як «Емфатичний і гностичний». 

Вінкельс у статті для Die Zeit, з якої почалося обговорення, поділяє критиків на таких як Вайдерманн: які приділяють пильну увагу життєвості, реалістичності та пристрасті творчості автора; і тих, хто зосереджувався на текстовій формі, стилі, мові та драматургії. Один табір прагне «справжнього життя», а інший — «справжньої літератури». Передбачувано, визначивши полярні протилежності таким чином, Вінкельс критично ставиться до обох.

Фолькер Вайдерманн передусім відомий як автор критичних біографій німецьких письменників: Макса Фріша, Томаса Манна, Стефана Цвейга, Йозефа Рота та інших. У 2008 році вийшла друком «Книга спалених книг» («Buch der verbrannten Bücher»), що містить 131 мініатюрний огляд життя та творчості авторів, чиї твори були включені до Спалення книг 1933 року. У 2009 році ця праця отримала Премію Курта Тухольського за «літературну журналістику».