Етель Ліліан Войнич

Етель Ліліан Войнич (Ethel Lilian Voynich) — англійська письменниця, перекладачка, композиторка та громадська діячка, авторка всесвітньо відомого роману «Овід». Її творчість залишила значний слід у літературі та культурі, а активна участь у визвольних рухах і переклади української поезії засвідчили її політичну та соціальну свідомість.

Народилася 11 травня 1864 року в Корку, Ірландія, у родині видатного математика Джорджа Буля, засновника булевої алгебри. Після ранньої смерті батька її виховувала мати, Мері Еверест, яка походила з родини знаного географа Джорджа Евереста, на честь якого названа найвища вершина світу. Освіту здобула в Берлінській консерваторії, спеціалізувалася на фортепіано та музичній композиції, а також відвідувала лекції зі слов'янознавства.

Войнич активно цікавилася слов'янськими мовами та літературою, вільно володіла українською, польською та російською. На початку 1890-х років вона переклала англійською мовою українські народні пісні («Ой горе тій чайці») та твори Тараса Шевченка, включаючи «Заповіт». Її переклади стали важливою частиною англомовної шевченкіани, а варіант «Заповіту» вважається одним із найкращих англійських тлумачень.

У 1895 році Войнич відвідала Львів, де познайомилася з Іваном Франком та Михайлом Павликом, з якими підтримувала листування. Її зацікавлення революційним рухом привело до знайомства з політичними емігрантами, зокрема Сергієм Степняком-Кравчинським та Феліксом Волховським. Вона долучилася до визвольного руху, перекладала російську літературу й активно пропагувала ідеї свободи.

Найбільш відомим твором Войнич став роман «Овід» (1897), історія революційної боротьби в Італії XIX століття. Головний герой Артур Бертон, який після зради та арешту змінює ім’я на Овід, стає символом незламності та боротьби за свободу. Цей роман набув величезної популярності у світі. За мотивами «Овода» були зняті фільми та поставлені опери.

У 1920 році Войнич разом із чоловіком, польським революціонером Вілфрідом Войничем, емігрувала до США, де займалася музичною творчістю та перекладом. Останній її роман «Скинь взуття своє» вийшов у 1945 році, однак жодна її пізніша книга не змогла повторити успіх «Овода».

Померла 28 липня 1960 року у Нью-Йорку. За її заповітом прах було розвіяно над Центральним парком.