Джозеф Шерідан Ле Фаню

Джозеф Шерідан ле Фаню — ірландський письменник, автор готичних оповідань, містичних романів і фантастики жахів. Він був провідним письменником історій про привидів свого часу, який відіграв центральну роль у розвитку цього жанру у вікторіанську епоху. Відомий своїм умінням створювати зловісну атмосферу будинку з привидами.

Народився 28 серпня 1814 року в Дубліні в літературній родині гугенотів. Його бабуся Алісія Шерідан Ле Фаню і двоюрідний дід Річард Брінслі Шерідан були драматургами. Його батько — священник Ірландської церкви. У нього були старша сестра і молодший брат. Сім'я переїхала до Королівської Гіберніанської військової школи в Парку Фенікс, де його батько отримав посаду капелана.

Джозеф вивчав юриспруденцію в Коледжі Св. Трійці в Дубліні, де згодом був обраний аудитором коледжу. Хоча він здобув ступінь юриста, він ніколи не практикував і швидко перейшов до журналістики. З 1838 року почав публікуватися в журналі Дублінського університету, де з'явилася його перша «жахлива» історія — «Привид і Костоправ». Пізніше він став власником кількох газет, включаючи Dublin Evening Mail.

Його ранні твори включають серію коротких історій під назвою «Папери Парселла», які були опубліковані в журналі Дублінського університету. В цих історіях вже проявився його талант до створення готичної атмосфери та містичних сюжетів. Його твори зосереджені на створенні атмосфери страху та неспокою, часто залишаючи деталі нез'ясованими та загадковими.

Ле Фаню спеціалізувався на готичних розповідях, містичних романах і фантастичних жахах. Він уникав явних надприродних ефектів, надаючи перевагу тонким натякам, які дозволяли «природні» пояснення. Серед його найбільш відомих творів: «Кармілла», «Дядько Сайлас», «Будинок біля кладовища» і збірка новел «Крізь тьмяне скло».

Хоча немає конкретних згадок про літературні премії Ле Фаню, його твори високо цінувалися критиками та стали класикою готичної літератури. Його творчість отримала високу оцінку таких відомих авторів, як М. Р. Джеймс та Х. Кортасар.

Попри те, що Ле Фаню не завжди отримував широке визнання за життя, його роботи справили значний вплив на літературний світ. Критики, такі як М. Р. Джеймс, високо цінували його здатність створювати гнітючу атмосферу та розповідати історії, які залишаються актуальними та страшними до сьогодні.

Твори Ле Фаню мали великий вплив на розвиток жанру готичної літератури та історій про привидів. Його повість «Кармілла» вплинула на творчість Брема Стокера і стала однією з ключових в історії вампірської літератури. Деякі з його творів було екранізовано, зокрема «Вампір» (1932) та «Дядько Сайлас» (1947).

У 1844 році Джозеф одружився із Сузанні Беннет, дочкою провідного дублінського адвоката. У них було четверо дітей: Елеонора, Емма, Томас і Джордж. Після смерті дружини у 1858 році, Ле Фаню не писав до 1861 року, поки не померла його мати. У цей час він багато листувався зі своєю кузиною леді Гіффорд, яка була його близькою людиною.

У 1861 році Джозеф стає редактором і власником журналу Дублінського університету. Там він і публікує деякі зі своїх романів.

Помер 7 лютого 1873 року в Дубліні.