Джек Керуак

Джек Керуак (справжнє ім'я Жан-Луї Лебрі де Керуак) — визначний американський письменник, есеїст та поет, один з засновників та ідеолог літературної спільноти бітників.

Народився 12 березня 1922 року в Ловеллі (штат Массачусетс) у католицькій франко-канадській сім'ї. Батько був власником типографії та видавав місцеву газету; він пиячив і помер від раку шлунку у 1946. Зате до матері, котру звали Ґабріель, Джек був прив'язаний все життя. Втрата старшого брата Жерара у дитинстві глибоко вразила Джека, і він вірив, що брат супроводжує його як ангел-охоронець. Згодом він написав про нього роман «Видіння Жерара».

Керуак почав вивчати англійську мову лише з шести років, а рідною для нього була франко-канадська мова жуаль. Він здобув спортивну стипендію для навчання у Колумбійському університеті, куди вступив у 1940 році. Там він закохався в студентку Еді Паркер, яка згодом стала його дружиною, і познайомився з Алленом Ґінзберґом і Вільямом Берроузом. Разом з Керуаком вони є основоположними фігурами літературного руху, відомого як біт-покоління. Термін «Beat», що означало «розбитий, виснажений, спустошений», Джек запозичив у свого друга — Герберта Ганкі, який був вуличним волоцюгою, злодієм із кількома тюремними термінами.

Під впливом знайомства з Нілом Кесседі Керуак у липні 1947 вирушив із Нью-Йорка автостопом через всю Америку. Після повернення починає працювати над романом «В дорозі». У 1950 році Керуак одружився вдруге на Джоан Геверті. Наприкінці 1951 року Керуак розлучився з Джоан, попри її вагітність. 16 лютого 1952 року вона народила його єдину дитину — доньку Джанет «Ян» Керуак (1952—1996), проте Джек ще упродовж 8 років оскаржував своє батьківство.

Керуак активно редагував і доповнював роман «В дорозі» протягом семи років. Після тривалих відмов вдалося знайти видавця, яке погодився опублікувати роман, при цьому наполігши на вилученні з тексту наркотичних і гомосексуальних сцен та наданню йому певної форми. Цей твір був негативно сприйнятий критиками, зате став справжнім бестселером і мав успіх в американських читачів. Сьогодні роман вважається класикою американської літератури та одним з основних творів біт-покоління.

Роман входить до списків «100 найкращих англомовних романів з 1923 по 2005 рік» за версією «Тайм», «100 книг століття» за версією «Ле-Монд», «The Big Read» від BBC, «100 найкращих романів» за версією «Новітньої бібліотеки» та «100 найкращих романів усіх часів» за версією «Обсервер». Френсіс Форд Коппола одержав права на екранізацію роману, фільм побачив світ 2012 року.

Керуак вірив, що письмо повинно бути спонтанним, як джазова музика, і активно шукав просвітлення через буддизм. Ці теми відображені в його творах, зокрема в «Волоцюги дгарми». Однак раптова популярність завдавала йому багато труднощів. Алкоголізм, депресія та постійна увага медіа заважали йому насолоджуватися творчістю.

В липні 1964 року до Нью-Йорка з Каліфорнії прибув розмальований автобус «Merry Pranksters» на чолі з письменником Кеном Кізі. На вечірці, влаштованій Алленом Ґінзберґом, Керуак майже не розмовляв з Кізі, проте, коли один із компанії спробував пожартувати з американського прапора, Керуак просто оскаженів. Згодом, також у патріотичному шалі, він підтримав війну у В'єтнамі.

1966 року його мати отримала інсульт і була паралізована. Керуак, який був дуже прив'язаний до неї, зайнявся доглядом. Йому допомагала Стелла Сампас, з дитинства закохана в нього, і цього ж року вони одружилися. Для Керуака це був третій шлюб. У 1968 році вони троє переїхали на Флориду, оселившись у Сент-Пітерсберзі.

20 жовтня 1969 вдома у нього почалася кровотеча з вен стравоходу і наступного дня 21 жовтня він помер у лікарні, не приходячи до тями. Причиною кровотечі був цироз печінки, що розвинувся внаслідок зловживання алкоголем. Похований Джек Керуак у Ловеллі, Массачусетс.