Дафна дю Мор’є

Дафна дю Мор’є (Daphne du Maurier) — британська письменниця в жанрі психологічного трилера, драматургиня та біографиня. Вважається однією з найвідоміших британських письменниць XX століття.

Народилася 13 травня 1907 року у Лондоні в акторській родині Джеральда дю Мор'є і Мюріель Бомонт. Її дідом був художник і письменник Джордж дю Мор'є. Мала двох сестер, кожна з дівчат згодом зайнялася творчою роботою (Дафна і її старша сестра стали письменницями, а молодша — художницею).

Сестри навчалися вдома у гувернантки, з якою у Дафни склалися хороші стосунки, набагато кращі, ніж з рідною матір'ю. Дафна з дитинства багато читала, першу збірку своїх творів написала в 18 років. На початку 1925 року вона поїхала вчитися до Франції, де відвідувала школу в містечку Компосена під Парижем. У французькій столиці вона часто відвідувала Лувр і Паризьку Оперу.

1926 року родина дю Мор'є провела відпустку у Корнуоллі, в прибережному містечку Фоуї. Тоді ж письменниця закохалася в Корнуолл, який став місцем дії її першого великого твору — роману «Дух любові» (1931), що зіграв величезну роль у її житті. Дю Мор'є отримала позитивні рецензії та матеріальну незалежність від своїх родичів. 

Біографи у своїх відгуках стверджують, що цей роман познайомив Дафну з її майбутнім чоловіком сером Фредеріком Браунінгом. Вони одружилися у липні 1932 року. У пари народилися троє дітей — доньки Тесса (1933) і Флавія (1937) та син Крістіан (1940). Вона прожила в шлюбі до смерті чоловіка в 1965 році. Після смерті Браунінга письменниця оселилася в Кілмарті, де залишалася до кінця своїх днів.

Серед її книг найзнаменитішою сьогодні є роман «Ребекка». У творі простежується схожість з вікторіанським і готичним романом, зокрема, з «Джейн Ейр» Шарлотти Бронте. У ньому розповідається історія дівчини, яка вийшла заміж за аристократа і стала господинею величезного маєтку, проте була вимушена протистояти спогадам про попередню дружину чоловіка. 1940 року книгу екранізував Альфред Гічкок, стрічка отримала 11 номінацій на премію Оскар і перемогла у двох з них, зокрема, як найкращий фільм. Дю Мор'є також успішно адаптувала роман для сцени. Прем'єра відбулася 5 березня 1940 року в «Queen's Theatre» у Лондоні. 

Своєрідною візитною карткою письменниці є оповідання «Птахи», вперше опубліковане 1952 року. За сюжетом птахи стають ворожими після суворої холодної зими й починають виявляти агресію. Це історія про те, як людина, сприймаючи сталий стан речей як належне, раптово стикається з незрозумілим феноменом — неочікуваною агресією з боку птахів. 1963 року за мотивами оповідання Альфред Гічкок зняв однойменний кінофільм.

За політичними поглядами Дафна дю Мор'є була переконаною роялісткою, а її чоловік багато років служив ревізором і скарбником королівської родини в Букінгемському палаці. Попри шлюб Дафна дю Мор'є вела бурхливе особисте життя, їй приписували романи з жінками. Вважається, що саме дружба з Елен Даблдей, дружиною її американського видавця, надихнула її на створення роману «Моя кузина Рейчел» (1951), а стосунки з акторкою Гертрудою Лоуренс спонукали до написання п'єси «Вересневий приплив» (1948), де та зіграла роль Стелли. Саме ці заплутані стосунки було взято за основу сюжету біографічного фільму «Дафна», знятого телекомпанією BBC 2007 року. 

Дафна дю Мор'є померла 19 квітня 1989 року у своєму домі в Корнуоллі від серцевої недостатності у 81-річному віці. За її заповітом тіло було піддано кремації, а попіл розвіяно на скелях неподалік будинку. Того ж року письменниці було присуджено звання Дами-командора ордена Британської імперії.